Вона підкориться мені - Олена Сашина

— Станіславе Ігоровичу, до вас Анжела, — повідомляє мені помічниця по селектору.

Якого біса? Мені дадуть сьогодні працювати? А, так, я ж сам викликав.

— Нехай зайде, — стомлено відповідаю.

— Стасе, кликав? — до кабінету влітає розвесела Анжела. Початок робочого дня, а вона вже встигла випити. Чекає на своє “покарання”.

Зараз бачу її по-новому. Раніше мені подобалися розпусні костюми моїх дівчат та їхня розв'язна поведінка. Мені подобалося користуватися ними за призначенням. Засунув, висунув, пішов. І жодних зайвих слів та непотрібних запитань. Але зараз п'яна Анжела не викликає в мене ніякого бажання, а в штанах ворушіння. У мене з'явилася до неї навіть якась огида.

— Питимеш на роботі — звільню, — ціжу крізь зуби й Анжела відразу змінюється в обличчі. Посмішка зникає. Дивиться розгублено. — Іди працюй, — говорю наостанок, знову втикаючись у папери.

Танцівниця фиркає і гнівно тупає до виходу. Сьогодні у клубі якийсь дурдом. Хоч бразильський серіал, заснований на реальних подіях, знімай. Впевнений, рейтинги будуть зашкалювати.

Зненацька на порозі мого кабінету з'являється Поліна. Вона мовчки підходить до столу і ставить переді мною чашку ристретто. Чорт, це саме те, що мені зараз потрібно. І як вона здогадалася? Ось чому мені подобається Поліна, вона вміє тонко помічати потрібні речі і вчасно на них реагувати. За це і люблю.

Піздець, люблю?! Ні-ні, це маячня, повна маячня. Але чому мене тоді до неї так тягне? Сам не знаю чого хочу від дівчини. Ні! Точно ні! Накуштувався я кохання і більше не хочу. Тим паче, Поліна не самотня. Не думав, що зможу це визнати, але вона обрала гарного хлопця. Не розумію, чого я так розлютився побачивши Льошку? Поліні з ним наче добре. Отже він не мудило якесь. Не скривдить.

Що ж тоді мене так бісить у ньому? Сам факт його присутності поряд з Поліною!

Нехай звалює до біса. На його місці маю бути я.

_________________

Неділя -- вихідний. Всім гарно відпочити