Ти моя дружина - Ірина Муза
- Ем... дякую. Я вже милася, ось тільки-тільки зігрілася, - зніяковіла я, спіймана на гарячому.
- Я тебе зігрію. Іди до мене! - і якось так на мене подивився... очі його при цьому якось заблищали, що я сама себе не зрозуміла... не відриваючи свого погляду від його очей, пішла до нього. Мене зараз навіть прохолода води не турбувала. Я просто йшла до нього.
Коли залишалося до нього всього кілька кроків, він потягнув мене за руку і підкинув на себе, я на автоматі обвила його стан своїми ногами. Тепер наші обличчя були на одному рівні. Ендер рушив уперед, поки ми обидва не опинилися по пояс у воді.
А я не витримала такого довгого, мовчазного зорового контакту, нахилилася і сама поцілувала. Без сорому поглибила поцілунок. Ендер не одразу, але відповів мені. Рикнув через поцілунок, міцніше притиснув до себе, торкнувся попи, ще раз зручніше підкинув на себе, і спрямував свій твердий член у мене. Перервала поцілунок через болісний стогін. Але це було лише раз. Наступний поштовх мені сподобався і я сама із задоволенням насаджувалася на його член.
Вийшовши з води, Ендер продовжив зі мною на суші. У мене визріло запитання, яке я поставила, коли майже засинала.
- Чому ти раніше мене так не цілував? - адже для мене це звичайна, приємна річ.
- Я й не цілував тебе так, ти перша це зробила.
- Ви не цілуєтеся? Це ж так приємно! Допомагає висловлювати свої почуття і бажання... - здивувалася я
- Може, у вас, людей, і заведено роздаровувати поцілунки будь-якому партнеру, з яким спите, але ми цілуємо тільки тих, хто оселився в душі й серці, це дуже особисте, розумієш?
- Не зовсім! Ти мене ще більше зараз заплутав... ти ж сказав, що я тобі дружина, і що іншої жінки тепер тобі не потрібно, але поцілунок для тебе це особисте? Я тоді хто?
- Ти та, хто дана мені Праматір'ю вовчицею. З тобою я зможу пізнати радість батьківства, ти ідеальна для мене...
- Але не стану коханою? Тією, яку ти будеш цілувати? - розлютилася я і піднялася з його грудей!
Це що ж виходить? Я тут справді тільки для його потомства? А кохати він буде іншу? А може в нього там хтось є? Звичайно, є! От я дурепа! У такого чоловіка не може нікого не бути... А я тут уже почала звикати до думки, що мені доведеться з ним жити, що, можливо, моя симпатія переросте в справжнє почуття... Боже, це все ця чортова мітка, вона туманить мій розум. У мене ніби мізки відключаються, що я стала так думати і звикати.
- Ліліан, мені більше ніхто крім тебе не потрібен! Ти моя дружина! - сказав він, коли я спробувала від нього відсторонитися.
- У нас, у людей, усе не так влаштовано! Ми спочатку пізнаємо людину, перш ніж із нею переспати. Має бути хоча б елементарна симпатія. А за шлюб я взагалі мовчу... Бувають, звісно, випадки, коли одружуються за розрахунком, але здебільшого, це все через кохання відбувається! Люди закохуються, потім створюють сім'ю, народжують дитину. А не як у вас! Мені не приємно усвідомлювати, що дружина я тобі тільки тому, що, десь там зійшлися зірки, і ти відчув там якийсь запах... це ж не...- тут я замовкла
- Не по-людськи ти хотіла сказати?
- Так! - різко сказала я і встала. На такі мої дії Ендер насупився, було видно, що його мої слова розлютили, але в голос він сказав зовсім інше.
- Лягай спати Ліліан, завтра буде важка дорога. Ми майже дісталися до кордонів моїх земель!
Більше ми не розмовляли. Я ще довго злилася, і прекрасно знала, що Ендер теж. Від чогось стала трохи відчувати його емоції. Але сном нехтувати не стала. Тим паче я вже знаю, яка й справді може бути важка дорога.
