Планета Pixar - Лоуренс Леві
Я не очікував, що Гал Фоґель надто зацікавиться Pixar, особливо пам’ятаючи про те, що саме він описував – ризики фінансування кінокомпаній шляхом залучення коштів через фондові біржі. Та все ж він добре знався в цій сфері, може, у нього виникли б якісь ідеї. Тож я подумав, що із Галом Фоґелем поговорити варто.
Перш за все я зателефонував Тодду Картеру із Robertson Stephens. Тодд знав, що я займаюся пошуками впливової людини в галузі розваг, щоби залагодити нашу справу, і був радий мені допомогти. Тоддові не довелося витратити багато часу, щоб з’ясувати, що після сімнадцяти років роботи в Merrill Lynch Гал Фоґель зовсім нещодавно — наприкінці 1994 року — звільнився. Тепер він обіймав посаду керівного директора і старшого аналітика в галузі розваг, медіа та ігрового бізнесу в Cowen and Company, вузькоспеціалізованому інвестиційному банку. Цей банк розташовувався в Нью-Йорку, і я ніколи про нього не чув.
— Хочете, щоб я вийшов на нього? — запитав Тодд.
— Було б чудово, — відповів я.
Нечасто траплялося таке, що провідний інвестиційний банк виявляє зацікавленість до залучення інших банків. Тож ситуація дещо збентежила мене і втримала від негайного відхилення пропозиції.
— А ви щось знаєте про Cowen and Company? — запитав я у Тодда.
— Небагато, — відповів банкір. — Це зовсім невеликий гравець у бізнесі IPO. Щоправда, останніми роками вони стали значно активніші. Але тут про них ніхто не знає.
Тодд першим зв’язався із Галом Фоґелем. З’ясувалося, що аналітик був справді радий розмові. Я не знав, було це добре чи погано, але принаймні нас відразу ж не відкинули. Ми призначили час для телефонної розмови. Бесіду я розпочав обережно.
— Дуже вам вдячний, що ви погодилися на розмову, — сказав я. — Я почерпнув багато знань із вашої книги. Знаю, що ви не надто високої думки про фондові біржі як спосіб зібрати гроші для кінокомпаній. Проте я думаю, що це єдина можливість для Pixar. Якщо у вас є кілька хвилин, я дуже хотів би почути вашу пораду щодо того, як ми могли б отримати звіт від спеціаліста в галузі розваг для Pixar.
Гал отримав шанс нагадати мені, наскільки жахливою була сама ідея про IPO. Але натомість він відповів:
— Дуже хотів би довідатися більше. Я спостерігав за Pixar звіддалік.
Зовсім не так болісно, як я очікував. Тож я переказав Галу історію компанії.
— Мені подобається! — сказав Гал. — Справді подобається! Ви дієте так, як і належить розважальній компанії.
«Як так?» — здивувався я подумки. Я приготувався до атаки, одягнув лати — а варвари так і не напали. Насправді, Фоґель виявився таким позитивно налаштованим, веселим і дружнім, що на більше годі було й розраховувати.
— Що ви маєте на увазі? — запитав я у нього.
— Технології — це потужний двигун розваг, — пояснив Гал. — Компанії, які поєднують захопливу історію, технологічні новаторства і досвідчений менеджмент, стануть лідерами майбутнього поступу. Pixar має всі потрібні складники. Повірте мені, це рідкість. Я з радістю приєднаюся до вас. Можливо, Cowen міг би долучитися до вашої IPO.
Якби Гал міг бачити мене у цю мить, я певен, він був би шокований від того, що моя щелепа відвисла аж до підлоги. Він зауважив у Pixar ту особливість, яку ми самі рідко помічали за собою, — безсумнівно, Goldman Sachs і Morgan Stanley її проґавили. Якщо Гал Фоґель думав, що наша діяльність у Pixar важлива — що ж, можливо, так і було!
Почуте мною і близько не стояло поруч зі зневажливою відмовою від Goldman Sachs і Morgan Stanley. Ось один із чільних аналітиків галузі казав, що ми маємо всі складові для успіху. Навіть більше, він хотів долучитися до справи. Якщо Cowen and Company приєднається до IPO Pixar, Гал Фоґель візьме на себе ключову роль у тому, щоб переконати інвесторів: наша компанія чогось таки варта в індустрії розваг.
Утім, передусім мені слід було вмовити Стіва. Якщо раніше я переймався тим, що Стів не надто обізнаний із Robertson Stephens, то тепер знав напевне, що він ніколи не чув про Cowen and Company — а може, цей банк не був відомий навіть жодному його знайомому. Я щойно ризикнув із Robertson Stephens. А тепер збирався просити Стіва довіритися Cowen and Company і покластися на авторитет одного аналітика в галузі розваг.
Напевно, найкраще буде розпочати із зустрічі — вирішив я. Тож описав Стіву репутацію Гала Фоґеля і запропонував: може, було би добре, якби Гал разом із колегами з банку Cowen and Company навідався до нас. Ми призначили час для зустрічі з ними в Pixar.
Очолювала напрямок інвестиційного банкінгу цифрових медіа в Cowen and Company Адель Морріссетт. Вона приїхала до Pixar разом із Галом Фоґелем, і ми одразу ж знайшли спільну мову. Адель була яскравою, чарівною, легкою в розмові й прямолінійною. Вона розглядала Pixar як потужну історію й чудову можливість для Cowen and Company. На її думку, якщо Гал підкріпить нас, інвестори почуватимуться впевненіше щодо ризиків, а це збільшить шанси Pixar. Гал і далі виявляв незмінний ентузіазм — точнісінько так, як під час нашої першої розмови.
— Що ти думаєш? — запитав я у Стіва після зустрічі.
— Гал мені сподобався, — сказав Стів. — Він знає свою справу і розуміє Pixar.
Після фіаско з Goldman Sachs і Morgan Stanley, думаю, Стів почав справді цінувати таке ставлення.
— Але, — вів далі Стів, — у сфері IPO цей банк практично невідомий. Ми мусимо їх залучити, лише щоб Гал написав звіт про Pixar?
Це було хороше запитання. Аналітики інвестиційних банків могли оцінювати діяльність будь-якої компанії, не лише їхніх клієнтів. Існувала можливість, що Гал напише про Pixar, навіть якщо ми не будемо залучати Cowen and Company до IPO. Проте для нової публічної компанії отримати звіт від провідного аналітика було неймовірно складно.
— Ти маєш рацію, — відповів я. — Гал може написати про Pixar, навіть якщо ми не залучимо Cowen. Проте ми дуже ризикуємо. Нам треба братися до справи, маючи звіт із галузі розваг, щоб Pixar сприймали серйозно. Я б не ставив це на карту. Краще запросити Cowen узяти участь у справі й мати гарантію, що Гал напише звіт про Pixar.
— Їх влаштує третя позиція? — запитав Стів.
— Майже впевнений, що влаштує, — відповів я.
Досить типовим рішенням було залучення саме трьох банків
