Планета Pixar - Лоуренс Леві
Навряд чи ця розмова могла мене заспокоїти. Мені лишалося тільки сидіти й чекати. Утім, терпець майже урвався. Хоча я не показував цього Тодду, та на ту мить у мене просто не лишилося інших варіантів. Якщо Комітет банку Robertson Stephens вирішить проголосувати, опустивши великі пальці вниз, наші шанси на IPO у найближчому майбутньому просто випаруються.
Через два дні зателефонував Браян Бін.
— Наш Комітет із зобов’язань ухвалив рішення, — почав він.
Я затамував подих.
— Ми у справі, — повідомив Браян. — Думаємо, наші інвестори підуть на ризики. Ми розуміємо, що це буде вкладення грошей із прицілом на тривалий термін, проте справа виглядає захопливою, тож ми думаємо, що вони погодяться. Наш банк матиме за честь стати провідним банкіром для IPO компанії Pixar.
Я поклав слухавку, відчуваючи, що в горлі стоїть клубок. Блискавка вдарила. Це було надзвичайно. Першим ділом я набрав Стіва.
— Robertson Stephens у грі, — сказав я.
— Чудові новини, — промовив Стів. Його голос звучав радісно, але дещо обережно. Певно, він і досі звикав до думки про те, що доведеться працювати з інвестиційним банком, якого він насправді не знав.
— Я маю повідомити їм, що ми хочемо, аби вони взяли на себе обов’язки провідного банку в цій справі, — вів я далі. — Нам потрібно залучити інших банкірів, але щоби бути певними, краще зараз віддати їм функції лідера.
— Спершу я хотів би поговорити з їхнім CEO, — сказав Стів.
Генеральним директором Robertson Stephens був Майк Мак-Кефрі. Я не був знайомий із ним, але знав, що він має репутацію чудового банкіра й видатної людини. Зустріч із ним ми призначили за кілька днів. Тодд Картер і Майк Мак-Кефрі приїхали до Pixar, щоби зустрітися зі Стівом, Едом і зі мною. Нам усім Майк відразу ж сподобався. Він був високим, спортивної статури, говорив послідовно і впевнено. Справляв враження розумної, ґрунтовної людини, до того ж виявляв велику повагу до Pixar і до Стіва. Після зустрічі Стів відвів мене убік.
— У мене є одна вимога, — сказав він. — І вона не обговорюється.
— Яка саме? — запитав я.
— Я хочу, щоб Майк Мак-Кефрі взяв участь у всіх зустрічах під час виїзної презентації[38].
У мене тенькнуло серце. Це було безумство. Виїзна презентація означала двотижневу або навіть довшу поїздку, під час якої банкіри вирушали в бурхливий тур, щоби зустрітися з потенційними інвесторами в кожному закутку країни, і навіть планували візити до кількох місць у Європі. Тур мусив стати виснажливою, важкою працею, спрямованою на те, щоб поділитися нашою історією з якомога більшою кількістю інвесторів. Було нечувано, щоб CEO сам їхав проводити виїзну презентацію. Прямувати від міста до міста й зустрічатися з інвесторами — вважалося, що це невдячна важка робота для молодших банкірів. Майк Мак-Кефрі, мабуть, такого не робив понад двадцять років. Зараз він керував усією діяльністю Robertson Stephens.
Мені дуже хотілося запитати у Стіва: «Ти жартуєш?» — але я стримався. Хоча ця вимога була зовсім нелогічною, та породило її не пусте бажання посперечатися. Стів хотів отримати впевненість у наших банкірах, і якщо це був єдиний спосіб його переконати, я готовий був спробувати.
— Я запитаю, — спокійно сказав я.
Дещо плутано я пояснив складну ситуацію Браяну Біну і Тодду Картеру.
— Я усвідомлюю, що це виходить за звичні рамки, — сказав я. — Але Стів усе поставив на карту. Головне — те, що він погодився співпрацювати. Йому до вподоби Майк, він йому довіряє. І якщо саме Майк візьметься до справи, Стів буде впевнений, що все пройде добре. Ви не проти запитати Майкової згоди?
Вони запитали — і Майк погодився. Як на мене, це був один із найбільших проявів азарту в бізнесі, які я лише бачив. Навіть Браян Бін та Тодд Картер були здивовані. Майк Мак-Кефрі, CEO одного з найпомітніших інвестиційних банків галузі гай-тек, зібрався стрибати в літаки, потяги, автомобілі, щоб долучитися до піксарівської виїзної презентації, яка, безсумнівно, виявиться напруженою і виснажливою. Я ніколи не запитував у нього, чому він так зробив. Думаю, це був жест чистої поваги до Стіва. Може, Джобс і вийшов із гри на якийсь час, але він і досі викликав велику пошану в колах Кремнієвої долини. Мабуть, це був спосіб, у який Майк Мак-Кефрі висловив своє шанування.
— Майк згоден, — захоплено повідомив я Стіву. — Він приєднається до нас під час виїзної презентації.
— Фантастично! — відповів Стів. — Отже, ми маємо провідний банк, який вестиме нашу справу.
Уперше за довгий час я відчув, що вітер, можливо, почав змінювати напрямок.
14
Голлівудський авторитет
Багато часу не знадобилося, щоб мій захват від того, що нам вдалося заручитися підтримкою Robertson Stephens як провідного банку, трохи пригас. Адже в нас і досі не було нікого, хто міг би підтвердити надійність Pixar як компанії у сфері розваг, а нам це було потрібно, якщо ми збиралися переконати інвестиційне співтовариство у своїй компетентності.
Morgan Stanley чи Goldman Sachs були би чудовим варіантом, бо вони мали зіркову репутацію в Голлівуді. А ось про Robertson Stephens ніхто в тих колах і не чув. Мені подобався Кіт Бенджамін, аналітик із Robertson Stephens, який писав призначений для Волл-Стріт звіт про Pixar. Він дуже зацікавився нашою компанією, був допитливий, розумний і сповнений ентузіазму. Але в індустрії розваг про нього знали хіба одиниці. Нам потрібен був хтось, чиє слово викликало би безсумнівну довіру до Pixar у Голлівуді.
Одного дня я просто сидів у своєму кабінеті, й зненацька мені сяйнула ідея. Раніше я читав і перечитував книгу Гала Фоґеля «Економіка індустрії розваг». І раптом пригадав, що дослідник накопичив свій досвід у сфері розваг саме на посаді аналітика галузі! Я перевірив дані у книзі: там було сказано, що Гал працював старшим аналітиком індустрії розваг у Merrill Lynch із 1977 року. Він кілька років поспіль отримував відзнаку від журналу Institutional Investor як найкращий аналітик розважальної галузі. Усе це виводило його до розряду найкращих, якщо не топових,
