Віннету І - Карл Фрідріх Май

— Тож розморозьте своє серце і розкажіть мені, в чому річ. Я допоможу вам.

— Я був би дуже радий, якби ви могли, Семе, але дуже сумніваюся.

— Я можу. Будьте певні.

— Тоді скажіть мені, будь ласка, Семе, чи сподобався вам Віннету?

— Дуже сподобався. Вам, здається, також.

— А тепер ви хочете його знищити. Як я маю ставитися до цього?

— Знищити? Такого синові мого батька на думку не спадало.

— Але ж його візьмуть у полон!

— Це правда.

— І вб’ють!

— Не вірте у привидів, сер! Віннету подобається мені настільки, що я готовий ризикнути життям заради його порятунку.

— Тоді навіщо ви готуєте йому пастку?

— Аби захистити нас від нього і його апачів.

— А щó буде далі?

— Далі? Гм. Мені здається, що ви готові рятувати цього юного індіанця, сер?

— Я не лише готовий, а й неодмінно це зроблю! Якщо його схоплять, то я його визволю. А якщо проти нього застосують зброю, то я стану на його захист і буду за нього битися. Це я хочу вам сказати чесно і відверто.

— Он як?

— Так. Я пообіцяв це вмирущому, а така обіцянка для мене — те саме, що клятва.

— Це мене дуже тішить. Тут ми з вами однодумці.

— Але, — нетерпляче заперечив я. — Тоді поясніть мені, як це поєднується з вашими чудовими промовами і злими намірами?

— Он щó ви хотіли б знати. Ваш старий Сем Гоукенс зауважив, що дорогою ви хотіли поговорити з ним. Але не варто було цього робити. Бо це могло б зруйнувати весь мій чудовий план. Я зовсім не такий, яким здаюся, і думаю цілком не так, як говорю. Але не хочу, щоби кожен міг бачити мої карти. Качка б мене копнула! Та з вами можу бути відвертим. Ви разом із Діком Стоуном і Віллом Паркером допоможете мені. Отже, наскільки я знаю Інчу Чуну, то він не лише був на розвідці разом із Віннету, але й уже давно підготував своїх воїнів. І вони вже точно доволі наблизилися до нас. А оскільки він, як і Віннету, їхав усю ніч, то припускаю, що вони зустрінуться з рештою війська вже завтра вранці або, найпізніше, в обід. Інакше б він так не виснажував свого коня. А післязавтра ввечері він знову може бути тут. Тепер ви бачите, у якій ми всі перебуваємо небезпеці і як близько вона до нас. Отже, ми зробили дуже правильно, поїхавши слідом апачів! Я ніколи б не чекав їх назад так швидко, якби не те, про що довідався дорогою. І як добре, що ми зустріли кайова і довідалися від них про все! Вони приведуть сюди своїх двісті воїнів, і…

— Я попереджу Віннету про засідку кайова, — перебив я його.

— Заради Бога, не робіть цього! — перелякано вигукнув Сем. — Це тільки зашкодить, бо апачі втечуть, і, попри присутність кайова, ми й далі будемо в небезпеці. Ні, їх і справді треба схопити, щоби вони побачили, що опинилися на волосину від смерті. А потім, коли ми потайки визволимо їх, вони будуть нам вдячні і відмовляться від своєї помсти. Щонайбільше вимагатимуть від нас видати їм Раттлєра: а його мені не шкода. Щó скажете на це, ви, дратівливий джентльмене?

— Я цілком спокійний, любий Семе. Ви чудово все це придумали!

— Справді? І хоча Сем Гоукенс, як дехто каже, і їсть польових мишей, але в нього є свої добрі риси. Качка б мене копнула! Тож ви більше не ображаєтеся на мене?

— Ні, любий Семе!

— Тоді лягайте спати і добре виспіться! Завтра буде багато роботи. Я хочу розповісти про все це Стоунові і Паркеру, щоби вони також знали, що відбувається.

Хіба він не був добрим і милим, цей старий Сем Гоукенс? Зрештою, коли я кажу «старий», це не слід розуміти буквально. Йому було років сорок. Але густа борода, що вкривала все його обличчя, жахливий ніс, що стирчав з бороди, ніби оглядова вежа, і шкіряний плащ, пошитий ніби з дощок, робили його набагато старшим.

Тут варто сказати кілька слів про значення слова «старий». Воно вживається не лише на позначення віку, але й часто як ласкаве. «Стара добра шкіра» або «старий добрий друг» не конче мусять бути справді старими. Існує ще одне значення цього слова. Коли говорять «старий ледацюга», «старий буркотун», «старий злодюжка», то слово «старий» слугує для підсилення значення основного слова.

Саме в такому значенні і вживається слово «старий» на Дикому Заході. Один з найвідоміших мисливців прерії звався Вогняна Рука, а додане згодом «старий» мало би підсилювати влучність виразу. І до мого імені Вбивча Рука теж уже часто додавали це «старий».

Після того, як Сем пішов геть, я намагався заснути, але доволі довго це мені не вдавалося. Товариші у таборі були страшенно раді, що незабаром до нас приїдуть кайова, і так голосно обговорювали це,