Оповідання про славне Військо Запорозьке низове - Адріан Феофанович Кащенко

поговорити...»

До Кішки Самійла прибуває,

Поруч себе саджає,

Дорогого напитка метає,

По два, по три кубки в руки наливає.

То Кішка Самійло по два, по три кубки у руки

брав,

То в рукава, то в пазуху, крізь хустку, третю

додолу пускав. Лях-потурнак по єдиному випивав,

То так напився, що з ніг звалився.

То Кішка Самійло та й угадав:

Л яха-потурнака до ліжка вмісто дитини

спати клав;

Сам вісімдесят чотири ключі з-під голів виймав, На п’яти чоловік по ключу давав:

«Козаки-панове! Добре дбайте;

Один одного одмикайте,

Кайдани із рук, із ніг не скидайте,

Полуночної години дожидайте».

Тоді козаки один одного одмикали,

Кайдани із рук, із ніг не скидали,

Полуночної години дожидали.

А Кішка Самійло чогось догадав,

За бідного невольника ланцюгами втроє себе

прийняв,

Полуночної години дожидав.

Стала полуночная година наступати,

Став Алкан-баша з військом до галери

прибувати.

То до галери прибував, словами промовляв «Ви, турки-яничари, помаленьку ячіте,

Мойого вірного клюшника не збудіте;

Самі ж добре поміж рядами проходжайте,

Всякого чоловіка осмотряйте,

Бо тепер він підгуляв,

Щоб кому пільги не дав».

То турки-яничари свічі у руки брали,

Поміж рядів проходжали,

Всякого чоловіка осмотряли...

Бог поміг: за замок руками не приймали! «Алкане-башо, безпечно почивай:

Доброго і вірного клюшника маєш:

Він бідного невольника з ряду до ряду

посаджав,

По три, по два, старії кайдани посправляв.

А Кішку Самійла ланцюгами утроє прийняв».

Тоді турки-яничари у галеру входжали,

Безпечно спати лягали,

А котрії хмельні бували, на сон знемагали,

Коло пристані Козловської спати полягали Тоді Кішка Самійло полуночної години дождав, Сам між козаків устав,

Кайдани із рук, із ніг у Чорне море пороняв;

У галеру входжає, козаків пробуджає,

Шаблі булатнії на вибір вибирає,

До козаків промовляє:

«Ви, панове-молодці, кайданами не стучіте,

Ясини не вчиніте,

Ні которого турчина в галері не збудіте!..»

То козаки добре зачували:

Самі з себе кайдани скидали,

У Чорнеє море метали,

Ясини не вчинили,

Ні одного турчина в галері не збудили.

Тоді Кішка Самійло до козаків промовляє:

«Ви, козаки молодці, добре, браття, дбайте;

Од города Козлова забігайте,

Турків-яничарів упень рубайте,

Котрих живцем у Чорнеє море метайте!»

Тоді козаки од города Козлова забігали, Турків-яничарів упень рубали,

Котрих живцем у Чорнеє море метали.

А Кішка Самійло Алкана-башу із ліжка взяв,

На три часті розтяв,

У Чорнеє море пометав,

До козаків промовляв:

«Панове молодці! Добре дбайте:

Всіх у Чорнеє море метайте,

Тільки ляха-потурнака не рубайте, —

Міждо військом для порядку за яригу

військового наставляйте,

Тоді козаки добре дбали;

Всіх турків у Чорнеє море пометали.

Тільки ляха-потурнака не зрубали, -Міждо військом для порядку за яригу

військового зоставляли Тоді галеру од пристані одпускали,

Самі Чорним морем далеко гуляли.

Та ще у неділю, барзо рано-пораненьку,

Не сива зозуля закувала,

Як дівка санджаківна коло пристані походжала Та білі руки ламала, словами промовляла:

«Алкане-башо, трапезонськеє княжа!

Нащо ти на мене такеє великое пересердіе

маєш,

Що од мене сьогодні барзо рано виїжджаєш?

Коли б була од матері Сорому і наруги прийняла,

З тобою хоч єдину ніч переночувала!»

Скоро ся тоє промовляли,

Галеру од пристані одпускали,

Самі Чорним морем далеко гуляли.

А ще у неділеньку,

У полуденну годиноньку,

Лях-потурнак од сна пробуждає,

По галері поглядає, що ні єдиного турчина на галері немає. Тоді лях-потурнак із ліжка вставає,

До Кішки Самійла прибуває, у ноги впадає.

«Ой Кішко Самійле, гетьмане запорозький,

Батьку козацький! Не будь же ти на мене,

Як я був на останці мого віку до тебе!

Бог тобі допоміг неприятеля побідити.

Та не вмітимеш у землю християнську

входити!

Добре ти вчини:

Половину козаків у окови до опачин посади,

А половину /турецькеє дорогеє плаття наряди.

Бо що будемо од города Козлова до города Цареграда гуляти, Будуть із города Цареграда дванадцять галер

вибігати,

Будуть Алкана-башу з дівкою санджаківною По зальотах поздоровляти;

То як будеш одвіт давати?..»

Як лях-потурнак научив,

Так Кішка Самійло, гетьман

запорозький учинив:

Половину козаків до опачин у окови посадив,

А половину у турецькеє дорогеє плаття

нарядив,

Стали од города Козлова до города Цареграда гуляти,

Стали із Цареграда дванадцять галер вибігати І галеру із гармати торкати,

Стали Алкана-Башу з дівкою санджаківною По зальотах поздоровляти,

То лях-потурнак чогось догадав:

Сам на чердак виступав,

Турецьким біленьким завивалом махав:

Раз то мовить по-грецьки,

Удруге по-турецьки,

Каже: «Ви, турки-яничари, помаленьку, браття, ячіте,

Од галери одверніте:

Бо тепера він підгуляв, на упокої почиває,

На похмілля знемагає,

До вас не встане, голови не зведе.

Казав, як буду назад гуляти,

То не буду вашої милості й повік забувати».

Тоді турки-яничари од галери одвертали,

До города Цареграда убігали,

Із дванадцяти штук гармат гримали,

Ясу воздавали.

Тоді козаки собі добре дбали:

Сім штук гармат собі арештовали,

Ясу воздавали,

На Лиман-ріку іспадали,

К Дніпру-Славуті низенько уклоняли:

«Хвалим тя, Господи, і благодарим!

Були п’ятдесят чотири роки у неволі,

А тепер Чи не дасть нам Бог хоть час по волі!»

А у Тендрові-острові Семен Скалозуб З військом на заставі стояв Та на тую галеру поглядав,

До козаків словами промовляв:

«Козаки, панове молодці! Що сяя галера:

Чи блудить,

Чи світом нудить,

Чи за великою здобиччю ганяє?

То ви добре дбайте:

По дві штуки гармат набивайте,

Тую галеру з грізної гармати привітайте, Гостинця їй дайте».

Тоді козаки теє зачували,

До його промовляли:

«Семене Скалозубе, гетьмане запорозький, Батьку козацький!

Десь ти сам боїшся і нас козаків страмишся: Єсть ся галера не блудить,

Ні світом нудить,

Ні много люду козацького має,

Ні за великою здобиччю ганяє;

Се, може, є давній, бідний невольник із неволі

утікає...»

То Семен Скалозуб те зачуває,

До козаків промовляє: «А ви таки віри не доймайте,

Хоч по дві гармати набивайте,

Тую галеру із грізної гармати привітайте, Гостинця їй дайте.

Як турки-яничари, то упень рубайте,

А як бідний невольник, то помочі дайте!» Тоді козаки, як діти, не гаразд починали:

По дві штуки гармат набивали,

Тую галеру із грізної гармати привітали,

Три дошки у судні вибивали,

Води дніпрової напускали...

Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, Чогось догадав,

Сам на чердак виступав,

Червонії, хрещатії, давнії корогви із кишені

виймав,

Розпустив, до води похилив,

Сам низенько уклонив:

«Козаки, панове молодці! Сяя галера не

блудить,

Ні світом нудить.

Ні много люду козацького має,

Ні за великою здобиччю ганяє:

Се єсть давній бідний невольник.

Кішка Самійло із неволі утікає.

Були п’ятдесят чотири годи у неволі,

Тепер чи.їїе