Віннету І - Карл Фрідріх Май
— Ви краще запитайте, яку мету він переслідує, — відповів я. — Він просто боїться, що я вчитиму вождів або й ціле плем’я. Тому скористався нагодою запобігти цьому.
— Може, мені піти і дати йому кілька ляпасів, сер?
— Не робіть дурниць, Семе! Ця справа не варта того.
Інчу Чуна, Віннету і Ншо-чі, почувши передбачення шамана, вражено перезирнулися. З цього тяжко було зрозуміти, чи вірять вони у правдивість пророцтва. В усякому разі вони знали, яке враження це справить на їхніх підлеглих. З нами мали їхати тридцять воїнів. Якщо всі вони вважатимуть, що мене слід уникати, то це неминуче призведе до ускладнень. Але шаман уже висловив своє пророцтво, і нічого в ньому змінити не вдасться. Тож запобігти майбутнім проблемам могло тільки одне — те, що вождь і його родина стануть на мій бік, як вони і зробили. Батько з сином взяли мене за руки, а Інчу Чуна якомога голосніше сказав:
— Нехай мої брати і сестри послухають мої слова! Наш шаман має дар зазирати у майбутнє і часто те, що він говорить, справджується. Але ми пересвідчилися і в тому, що іноді він помиляється. У час великої посухи він обіцяв накликати дощ, але дощу так і не було. Перед нашим останнім походом на команчів він передбачав, що ми повернемося з великою здобиччю. Але хоч ми й перемогли, та отримали тільки кілька старих коней і три зламані рушниці. Позаминулої осені він велів нам піти до вод ріки Тоялі, щоб уполювати багато бізонів. Ми так і зробили. Але привезли так мало м’яса, що зимою мало не почався голод. Інчу Чуна міг би навести вам ще чимало прикладів, які доводять, що око нашого шамана іноді буває темним. Тож цілком можливо, що й зараз він помиляється щодо нашого брата Вбивчої Руки. Вождь апачів вважатиме, що шаман не казав своїх слів, і заохочує своїх братів і сестер зробити те саме. А потім побачимо, чия правда!
Тут наперед виступив Сем Гоукенс і крикнув:
— Ні, ми не будемо чекати. Нам не потрібно чекати, бо існує спосіб відразу довідатися, чи шаман сказав правду.
— Який спосіб має на увазі мій білий брат? — запитав вождь.
— Я розкажу вам. Не лише червоношкірі мають своїх шаманів, але й білі також. Я, Сем Гоукенс, — найвідоміший із білих шаманів, які вміють пророкувати майбутнє.
— Уфф, уфф! — здивовано вигукнули апачі.
— Так, ви здивовані! Досі ви вважали мене звичайним вестменом, бо не знаєте мене. Але ви ще пізнаєте мене краще, качка б мене копнула! Нехай кілька моїх червоношкірих братів візьмуть свої томагавки і вириють у землі глибоку яму.
— Мій білий брат збирається зазирнути всередину землі? — запитав Інчу Чуна.
— Так, бо майбутнє ховається в надрах землі, а іноді — у зорях. А оскільки зараз, при денному світлі, я не бачу зірок, у яких міг би запитати, то звернуся до землі.
Кілька індіанців послухалися наказу Сема і вирили своїми томагавками яму в землі.
— Не робіть дурниць, Семе! — прошепотів я йому. — Якщо червоношкірі зауважать, що ви потішаєтеся з них, це тільки погіршить справу замість того, щоби покращити.
— Дурниці? Потішатися? А що по-вашому робить цей шаман? Точно те саме! Те, що можна йому, те не заборонено і мені, качка б мене копнула, шановний пане. Я знаю, що роблю. Якщо зараз промовчати, то люди, які поїдуть із нами, будуть бунтуватися.
— Тут я з вами цілком згоден. Але дуже прошу, не виставляйте себе на посміховисько!
— О! Справа дуже серйозна! Не турбуйтеся!
Та, попри його обіцянки, мені було тривожно. Я добре знав Сема. Він — відомий жартівник. Тому хотів застерегти його ще раз, але він пішов від мене до індіанців, аби сказати їм, наскільки глибокою має бути яма.
Коли яма була готова, він відігнав усіх і зняв свій старий шкіряний мисливський костюм. Потім знову застебнув його і поставив на землю: старий одяг був таким цупким, що стояв, ніби дерев’яний чи бляшаний. Сем поставив над ямою схожий на високий циліндр плащ і вигукнув:
— Чоловіки, жінки і діти апачів побачать, як я про все довідаюся, і здивуються. Після того, як я вимовлю чарівні слова, земля відкриє мені свої таємниці, і я знатиму про все, що трапиться з нами найближчим часом.
Після цих слів він відійшов від дірки у землі і повільно, урочистим кроком, обійшов довкола свого плаща, промовляючи табличку множення до дев’яти, чим не міг не здивувати мене. На щастя, він робив це німецькою, тож червоношкірі не зрозуміли, що саме він говорить. Після того, як він дійшов до дев’яти, його кроки стали пришвидшуватися, аж поки він не почав стрибати довкола свого плаща галопом. Одночасно він голосно верещав і молотив у повітрі руками, ніби вітряк крильми. Врешті він задихався і захрип, тож підійшов до свого плаща, кілька разів низько йому вклонився і подивився крізь горловину у землю.
Мені було лячно думати, чим завершиться вся ця дитяча гра. Тож я озирнувся довкола і, на своє щастя, зауважив, що всі червоношкірі дуже зацікавлено і серйозно спостерігають за діями Сема. Навіть обличчя обох вождів не видали й тіні зневаги. Хоча я й був переконаний, що вони добре знали, що Сем просто блефує.
