Том 10 - Леся Українка

мечем краще, ніж під павутиною, бо там людина себе величніше почуває, а тут часом сам собі злиденною мухою здаєшся... Ну, вже се, правда, новорічний лист вийде, коли я буду далі в такому тоні писати. Врешті, для мене власне новий рік почався не так-то погано, я отримала такі новорічні дарунки, що можу співати від втіхи... Як же там Ви і Ліда святкували? Чи не було знов яких концертів? Тут до нас приходив Кліс[ургський], обіцяв принести мені болгарських книжок. Він дуже здивувався, що я можу вимовить болгарський «ъ» зовсім так, як вій! Ми з ним будемо один одного вчити, він мене по-болгарськи, а я його по-українськи. От він цікаво говорить по-русыш! Я, певне, так по-болгарськи говоритиму, якщо буду в Болгарії.

Як хутко треба, щоб був скінчений переклад Епсусіо-рёсііе? Мальованців я вам пощлю 7-го, бо сьогодні вже спізнилась на пошту, а завтра свято. Погані брошури сього Сікорського, цур їм! Безсоромний він чоловік.

На свята ми додому не їздили, бо ми собі не робили різдвяних вакацій, а вчились, тільки три дні святкували. Мій Олег статкує! Ваші приятелі кланяються Вам. Бувайте здорові, цілую Вас і вітаю всю дорогу родипу.

Ваша Леся

Шура Ваші листи останні отримала.

Чи вийшов уже І випуск «Житя і слова», чи ще тільки має вийти? Я його тут не бачу.

106. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

7

19 січня 1894 р. Київ 18 у 94

Люба мамочко!

Сьогодні отримали ми гроші, 20 р. Дуже мені жаль, що ти недовольна на мене за гроші. Але ж сього місяця

ви нам вислали на 10 р. більше, ніж тепер, а все-таки на свята ми пішли кілька раз в театр, та часом дехто з знайомих заходив на свята, та Тося й Миша жили у нас, то все ж се гроші стоїть. А тут ще сі київські звичаї празиикових подачок то дворникові, то поштальйо-нові. І перед святами все дорожче стоїло на базарі. Тії спитайся Миші і папи, то вони тобі скажуть, що я не кидаю грошей як попало, бо знаю, що їх нема на мої вигадки. На сей місяць та й на всі дальші місяці я, напевне, не проситиму грошей зверх сих 120, що ми

з папою вилічили яко суму всіх наших конечних видатків. Нікому я нічого не задовжила, і, значить, з нових грошей нічого не піде па покриття старих рахунків, а вже надалі я повинна пильнувати, щоб не робить ніяких «празникових» видатків. Мені прикро, що ти так допитуєшся про рахунки з Мишею, се не приходиться, щоб ти за їх розплачувалась, се, певне, і Миші прикро було б; моєму «бюджету» вони нічого не пошкодять, надто дякуючи бабушкиним грошам. Про його дерптські рахунки я нічого не знаю, він мені нічого не казав про них. Вір мені, що я без ущерба для нас обох проживу на сі гроші, що оце тепер отримаю, бо я нікому нічого не винувата.

Я з 15-го буду вести докладний рахунок всіх видатків так, як вела перший місяць, і пришлю його вам, щоб ви бачили, куди йдуть гроші, а то мені справді неприємно, що, виходить, ніби я їх десь так розпустила.

Ну, та буде вже про ті гроші, я вже, справді, наче який одесит, розписалась про них.

Галі я передам те, що ти пишеш про дівчину, та я їй і одразу казала, що нічого з сього не буде, бо з наших дівчат ніхто не поїде «так далеко»!

Про заголовок Гейне я, здається, написала докладно, але, може, то мені так здалось, то от воно так має бути по типу першого випуску: /

1-а сторінка Всесвітні твори Генріх Гойне Атта Троль, Романси 46 і Німецьке море Переклад

Лесі Укр[аїнки] і Макфіма] Став[иського]

__А на другім боці: Fac еі spera2

Атта Троль, Романси і Німецьке море Генріх Гейне (А вже «Всесвртні] твори» нема).

Німецьке море справді краще, ніж Північне.

Ах, от уже листок кінчається, а з ним, значить, і лист, а я ж так як і нічого не написала. Тося ще у нас, завтра ЇДе, грошей він не стратив, оддав мені на сохране-віє, так що ми своїх грошей йому не даватимем. Досі у нас нічого не зопсувалось і не поламалось, я думаю, що й далі так буде.

Були ми на «Плодах просвещения», дуже се противна річ, нізащо вдруге не піду! Оце приїде Никита для Ліли-ного іскушенія, але, кажуть, в ній нічого особенного нема. Хутко писатиму знов, а тепер нема часу, треба на завтра вчить урок англійський, а вже нерано. Бувай здорова, цілую тебе міцно і щиро. Всіх наших вітаю.

Твоя Леся

Здоров’я наше дуже добре, Ліля з Тосею більш не простуджувались; од трахоми бережемось. Тося пашим рушником не втирається.

107. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

23 січня 1894 р. Київ 18 ^94

Дорога мамочко!

Вчора я отримала гроші, але ще їх не чіпала, а сховала в ящик, бо маю трохи з тих 20-ти, що ти мені раніш прислала. Раніш мене порятувала Людя, віддавши свій довг 7 р. за англійські уроки, а то якось так обійшлося. У знайомих я нічого ще не позичала, відколи я тут, і думаю, що й не позичатиму. Тося поїхав від нас 9-го, так що напевне мав поспіти в Умань на молебень; а от що Пашка і тьотя Саша думають, то я не знаю, бо вони писали, що самі хотять виїхати тільки 10-го і Тосі те ж саме радять. Але ми виправили Тосю 9-го, бо не хотіли, щоб вийшло ніби він через нас не виїхав упору. Я того писала, що Ліля і Тося здорові, бо на різдво вони були трохи слабі (я писала тобі), кашляли, иу от я й написала, що вони вже зовсім здорові, а я, як не була слаба, то щось і не згадала про своє здоров’я, пишучи.

Галин чоловік став солдатом тут, у Києві, тільки My-N сить який час в казармах жити (не пам’ятаю, де ті казарми), а Галя раніш жила у свекрухи, тепер же найняла собі домівку на Мар[іїнсько]-Благовіщ[енській], проти Тарасівської.

В театр, в оперу на «Демона», «Фауста», «Євг[енія] Онбгіна» і «Паяци» наші ходили святами чотири рази, двічі зо мною, а двічі з Мишею, окрім того, по Новому році були ми ще на