А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

То хоч постій, поговори, Бо іноді розумне слово То як для поля - трактори. 11.7.1967 р. МОЯ СЛАБІСТЬ Слабість моя в житті - жінки І в цім не бачу криміналу, Бо Бог, коли творив квітки - Створив джмілів і дав їм 'жало'. Щоб ті літали по полях І квіточки ті запиляли. Отак і я прийшов в цей світ, Щоб ви-жінки мене чекали, Щоб берегли той ніжний цвіт І ним достойних чарували. Отож, й літаю я, як джміль Поки з нектаром ви й пергою, Поки мене дурманить хміль, Що називається красою. Тому живу і не соромлюсь, І цим я з гідністю горжусь, Бо поки буду мед збирати - Я безробітним не лишусь. 18.6.2005 р. РУСАНОЧКИ Кожен день проходять феї - Чарівні русаночки, І вони всі, як лілеї Ніжні, як русалочки. І завжди на їхню вроду Заглядаю, крадучись, Щоб, гляди, не наполохать Ненароком їх, як рись. Бо коли вони проходять, То очата мовчечки Так самі туди... і лізуть, Де ховають ті цяцьки. 11.7.1968 р. КОЛИ ШУМЛЯТЬ ЯСЕНИ Шумлять при дорозі весь день ясени Й виманюють з лісу зозулю, А серце гукає кохану - прийди, О, дай я тебе поцілую. О, люди! О, небо! О, сонце, блакить, Над лугом розгулює літо, А знали б, як хочеться жити і жить Коли вже кінчається літо. 25.6.1997р. ЯКБИ Я БУВ СУЛТАНОМ Я впевнений в тім, що тепла в моїм серці Вистачить, любі, на всіх, В цьому, красуні ,ви не сумнівайтесь, Тільки до мене прийдіть. Всім присягаюсь, що всіх вас кохаю, Всім присягаюсь, що всіх вас люблю, І серце своє тільки вам довіряю, Так само як верби себе - солов'ю. І тим, що люблю вас - горжусь до безтями, Кого ж в цьому світі крім вас ще любить? А тому, щоб став у житті я султаном - Я всіх би велів вас в гарем запросить. 12.12.1965 р. ХВАТАЮ ПОГЛЯДОМ Хватаю поглядом прохожих І зупиняю їх на мить, Скажіть, скажіть, мені, прохожі, Чому так хочеться любить? Чому мій погляд зазирає У ваші душі напроліт? І варто лише доторкнутись, В душі, немов, сімнадцять літ. Від вас пахтить зеленим гаєм, На що не глянеш - скрізь нектар, І серце, ніби, в бубон грає, Що аж мене кидає в жар. З ваших очей блакитно-синіх Черпаю ніжність, як бальзам. Скажіть, скажіть мені прохожі, Де ви берете стільки гам? Хочу вам низько поклонитись, До серця ніжно пригорнуть, І хто не проти - одружитись, Хоч на годинку, прямо тут. 16.11.1966 р. ПРЕДОК Як погляну я на предка, Мов дивлюсь на яблунь цвіт, Як він міг - не уявляю Жить без ліжка стільки літ? Як же бідні люди спали Без матраців на сучках, Ще й ого як всі гасали, Обганяючи свій страх. Ну а зараз ви, пробачте, Облінились так мужі, Що без вело-мото-авто - Всі повзуть, немов вужі. 22.6.1990 р. ЗВІДКИ ТЕРПІННЯ Ну скільки зможеш грать коханку, Кривить душею і мовчать, Й до мене бігати щоранку Як на роботу всі спішать. Дивуюсь з того я, кохана, Звідки ти зло оте береш, Яким мої ятриш ти рани І ними, як вогнем печеш? З твоєю волею і духом - Міста і села