А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

не цікавим Таким, як застаріла кава. І хоч завжди їв хліб із салом, Але завжди стогнав, що мало. Бо все оте, що заробляв Ти те й робив, що проїдав. А ті, що менше заробляли,- Палаци всі побудували. Ото, не плач і не стогни, А свій ремінчик затягни, І думай не лише зубами, А ще хоч трішечки й мозгами. Невже, на світ родивсь ти жить, Щоб тільки їсти, спать і пить? І чим порадуєш ти Бога, Якщо колись прийдеш до нього? Що ти життя уклав в ту дупу - Що накладе найбільшу купу? То, брате, звісно, теж робота, Але мені б твоя турбота... 25.5.2005 р. СЛІПІ І ГЛУХОНІМІ Всі, мов сліпі й глухонімі, Коли в метро зайдуть каліки, Що, навіть, важко уявить, Що то людські нормальні діти. Один сидить, немов, сліпий, А інший тут же засинає... От що, коли в здорованів,- Ні в кого совісті немає. 16.1.2003 р. МИ ВСІ ПОМРЕМ Ти пам'ятай: ми всі помрем, То ж краще думай про гарем, Бо той, хто руки опускає Той не живе - той доживає. 21.4.2004 р. ЩЕДЕВР Щоб поет не написав, Шефу не годиться, А тому рішив Грицько Написать дурницю. Шеф оглянув той 'щедевр', Не втямить нічого, І подумав: за дурниці із роботи Не гнали нікого. Подивився, засміявсь І звернувсь до Гриця: -Оце якраз те що треба, Це те - що годиться. 12.2.2004 р. КУМ МОВЧАТЬ... Куму гвалтують, кум - мовчить, Бо був не проти й сам вмочить... Як стали тещу гвалтувать - Від дива став він аж стрибать, А як отямись той мужчина - Була згвалтована й дружина. -Хто ж хлопців тих зробив крутими?- Наш вічний страх, байдужість, грими, Бо, щоб родились ми людьми - Терпіть насильство б не змогли! 24.4.2003 р. МИСЛИВЕЦЬ Чоловік - то є мисливець, Отакий він елемент, Що, як кіт сидить й чекає Поки прийде той... момент. Бо як мишка їсти схоче - З нірки винерне вона, І нетреба поспішати, Припече - прийде сама. 16.3.2004 р. НЕ СПІШИ ХВАЛИТЬ! Варт жінці тільки вийти з хати - Як посмішка ледь не по п'яти, А як вона в свій дім заходить - На неї, мов, хандра находить. А Петя - любий мій дружок Каже, що в мене - янгелок. Чужу дружину не хвали, Спочатку з нею поживи. 20.4.2004 р. НЕ ВІР ОЧАМ Ти не думай, що жінка то - чудо, І що там, де вона - вічний рай, Жінка це ще і витвір Іуди, І про це ти також пам'ятай. А як хочеш в цім переконатись, Я не стану далеко ходить, Спробуй їй не принести зарплату, Або з іншою заговорить. 20.04.2004 р. НЕ МОЖУ БЕЗ ЛЮДЕЙ Я без людей не можу ні хвилини, Жить без людей, це рівно - що не жить, Бо все що нас оточує - до спини, Якщо не буде з ким поговорить Людина - то найбільша цінність Що є у світі й на землі, То ж будьмо й ми людьми по духу І будьмо гідними її. В житті мені завжди приємно Зробити будь - кому добро, І може в час наш це нечемно, Та чемним не буває зло. Ну хай мене ти не кохаєш,