Том 10 - Леся Українка

я маю час написати четвертку, то маю час і на цілий листок, та навіть, коли б я стала думати, як би тут його коротше написать, то се б зайняло ще більше часу, ніж довший лист. Взагалі я зовсім не лінуюся писати тобі, та й був би се остатній сором для мене лінуватись навіть листа написати, коли я загаялась з листом той раз, то се зовсім не з лінощів. Я писатиму тобі двічі на тиждень, а може й частіше, будь певна, то нічого, що я маю роботи досить,— тобі не при-йдеться більш дорікати мені так тяжко. Що маю [я багато роботи, то] правда, от і англійські уроки ста]ли тепер* більші, бо анг[лічанка мені] й вірші задавать стала [вивча]ти напам’ять — свого кохано[го] Теннісона. Але як Стар[ицький] гризе [Лю]дю за ту англійську мову, то страх! Видумує, що з ним нерв[ові] припадки робляться, що й сказать не можна. Ну, та все ж ми будемо вчитись, а вже я, то напевне, бо коли впущу сей случай, то, певне, вже ніколи не вивчусь. Ми з Цуциком часу дарма не тратимо — аісля твого виїзду півкнижки (II тому) «Рима» вивчили, навіть більш ніж половину. Я думаю, що ми історію скінчимо до Нового року, і німецьким теж займаємось. Мені так тоді стало сором при тобі за своє недбальство в заняттях з Пуциком, що я взялась від того часу за розум і тримаю себе в струні.

Правда, що в деяких інших справах я ще не вспіла взяти себе як слід в руки, але сподіваюсь, що зумію й се.

Напиши мені, мамочко моя, лагідніший лист — я бачу, що ти ще сердишся на мене,— а то мені свята будуть втроє сумніші, коли я не матиму доброго слова від тебе. [Цілую] тигрів і Кна-кну.

[Тв]оя Леся

102. ДО Є. І. ДРАГОМАНОВОЇ

З січня 1894 р. Київ Киев, Стреледк[ий] пер[еулок], № 9,

22 дек[абря] 1893 г.

Милая бабушка!

Поздравляю Вас з празником, бажаю Вам здоров’я і всього найкращого, щоб нам з Вами знов провести літо так, як сей рік,— весело та щасливо.

Спасибі Вам, що пишете до нас, не забуваєте нас. Я все збиралась писать Вам, та ніяк не могла вибрать часу, так усе ми з Лілею зайняті тута, що, може б, хто й не повірив, якби йому сказать се. Я учусь по-англійськи з одною баришнею Старицькою, ми з нею разом готовим уроки для англічанки, але Старицька живе далеко од мене, і ми по очереді ходим одна до другої зані-маться, а се так багато часу займає. Окрім того, я зані-маюсь з Лілею по-німецьки і по історії, а ще сама набрала багато літературної роботи, що не знаю, коли й скінчу.

Вечером до нас часом гості приходять, а часом ми самі йдемо в гості або в театр, хоч в театр не часто, бо дорого стоїть, а тут і так життя дороге, за квартиру і учителям Лілиним багато грошей іде. Ну, зато ж Ліля добре занімається і, певне, багато вивчить за цей рік. Тут так уже стараюсь, щоб нічого лишнього не купувать, а все-таки гроші розходяться, як вода. Ну, та що про се говорить, тут уже словами пе поможеш.

Був у нас тут раз гадяцький зпакомий Сусідченко, ще при мамі, з того часу більш не заходив, розказував про гадяцькі спектаклі та різні роздори, що вийшли з них. Се вже, здається, завжди так буває, що де любительський спектакль, там і сварка!.. Був у нас недавно папа проїздом із Мглина, та пробув усього три дні і поїхав додому. Скоро приїде Миша, може, завтра або після-завтрього. А тепер у нас гостює Тося, менший син тьоті

Саші, він приїхав з Умані, з земледельчеського училища, на різдвяні свята до нас і пробуде, може, до Нового року. Отак наші родичі навідують нас, то ми й пе дуже скучаємо. В Київ приїхала Галя, дочка Ніколая Васильовича, вона тепер уже зостанеться жить в Києві з чоловіком і з Юрком.

Чи не получали Ви писем од дяді Миші? Я не знаю, що се таке, що він мені ні разу не написав у Київ. Чи поїхав він уже в Рим, як то він збирався, чи вже роздумав їхать?

Як же Ви поживаєте? Чи дуже у вас там холодно? Тут було все доволі тепло, та от з неділі сеї вже почались морози градусів по 15. Я сим дуже недовольна, бо в хаті сидіти мені ніколи, а треба швендяти по морозу, от як, наприклад], завтра в 7 часів на Подол!.. Бодай його! Ну, та се не біда, морози перебудем, аби здоров’я, а воно тим часом ще держиться. Бувайте здорові, милая бабушка, цілую Вас міцно!

Ваша виучка Леся

P. S. Як що нам хочете посилать, то па моє ім’я, будьте ласкаві, бо тут більш нікому за мене полу[чить].

Кланяйтесь, пожалуйста, од мене всім знакомим, хто мене ще не забув, тому найбільше. Напишіть адрес Ан-тоніни Семеновни.

103. ДО П. А. КОСАЧА

Середина січня 1894 р. Київ

Любий папа!

Спасибі тобі за гроші і за те, що не лаєш пас за святочну розтрату, хоч я знаю, що тобі се мусило бути дуже иеприятно. Ти просиш написати наш «бюджет», то ось він як виходить:

106,50

Зостається нам, значить, з 120 р. 13 р. 50 к. на решту видатків, як-от па чай, сахар, світло, кореспонденція, бібліотека, прання, знадоби для письма і учення і т. п.

Скільки іменно йде за се все, я тепер зовсім точно не можу сказати, але за сей місяць (від 15-го) вже постараюсь як слід визначити. Одно знаю, що мені повинно стати сих грошей на місяць, якщо я буду ними добре роз-поряджувати і якщо не трапиться яких екстрених видатків на яке лікарство чи щось подібного. Скажи дітям, що ми хутко писатимем до них і що дуже дякуємо їм за листи, а що тепер вже не вспіли, бо треба на пошту спішить, щоб лист пішов сьогодні.

Бувай здоров і пиши нам, не обижайсь, що я тобі рід- " ко пишу, бо як пишу мамі, то все одно й тобі, а двох листів за раз якось трудно написать. Цілую тебе і всіх малих. Коли ж ти в Київ?

Твоя Леся

104. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

15 січня 1894 р. Київ