Том 10 - Леся Українка

. До нас заїхав папа по дорозі в' Мглин, сьогодні у 3-й годині дня їде. Вернеться не раніш як за тиждень.

Кланяйся від мене Галі і скажи, що я їй на днях писатиму. Поцілуй винозорого Юрочку.

96. ДО О. С. МАКОВЕЯ

і2 ™

24 грудня 1893 р. Київ Київ, 18 93р.

Шановний пане!

Хоч не маю ще відповіді на свій остатній лист до Вас, проте вдаюся знову та ще й з просьбою. Оце виготовила я до друку свій переклад «Атта Троля», що має становити половину другого випуску Гейне, та й маю друкувати його, як і перші свої книжки, у Львові. Не одважуюсь більш турбувати п. Франка просьбою помогти мені в сім ділі, бо знаю, що він і так має досить клопоту. Більше маю одваги вдатись до Вас, хоч знаю, що і Ви не багато маєте вільного часу,— Ви були такі гречні, що дали мені дозвіл вдаватись до Вас із своїми орудками, а я осміляюсь скористати з сього дозволу. Я прошу Вас, будьте ласкаві наглянути над друком і коректою мого видання, се така страшна річ для поета — друкарські помилки! А порятувати від них хто може краще, як не поет? Від того часу, як Ви стали корегувати «Зорю», в ній стало дуже мало помилок, або, краще сказати, їх зовсім не стало. Могла б я тримати сама коректу, але через кордони та пересилки ся справа затяглась би не менш як на цілий рік, а се час довгий. Якщо не відмовите мепі помогти в сій справі, то я не знатиму, як і дякувати Вам, але, сподіваюсь, знайду спосіб бути вдячною.

Бачила тут одного Вашого краяна і чула від нього цікаві для всіх нас вісті про редакції «Зорі» і «Дзвінка». Тепер буде більш ніж коли залежати від пас, щоб поставити вище сі часописи, і якщо ся справа не вийде (принаймні з «Дзвінком»), то тут уже буде й нам сором. Про деталі справи Ви довідаєтесь у Львові так саме, як я тут. Багато є у нас тут літературних бажаннів і/планів, але як то судить доля справдити їх?.. Всі ми тут стараємось

об тім, щоб жити, а не скніти, але у нас се не дуже легке

завдання, я знаю се не гірш, ніж хто інший. Але, проте, жиймо! '

Цікаво, як здається Вам мій переклад «Атта Троля», я старалась, як могла, щоб він вийшов непоганий, бо сю поему я дуже люблю. Я перекладала її з правдивою втіхою, не знаю, чи одбилось се на вартості перекладу.

Ви вже завертаєте назад Ваші запросини до «Народної часописі». Ну, то й слава богу, не буде між нами ніякої неприємності, коли я скажу, що не хотіла б я писати в сій часописі.

Коли отримаю листа від Вас, напишу, може, й сама щось цікавішого. А тепер поздоровляю Вас з близькими святками і бажаю Вам щастя, здоров’я та оптимізму (з ним і само щастя мусить прийти).

Бувайте здорові!

Леся Українка

97. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

12 _

24 грудня 1893 р. Київ ^ХЇГ

Люба мамочко!

Отримала я від тебе гроші і зараз усі віддала, доло-живши ще з попередніх 5 p., так що у мене тепер єсть всього 6 р. вдома. На щоденне життя їх тим часом стане, а от учителям хутко треба платить, ну, та до того часу надішлете. Здається, нічого зайвого не купували, а так папині гроші хутко розійшлись. Врешті, ти ж знаєш, що я не розкидаю грішми як попало, навпаки, готова чого-небудь зректися, коли треба, але що ж робить, коли сама квартира, обід і учення коштують, як тобі відомо, 100 р.

Пальто і блузки нам уже пошили, і злупили за Лілину

2 p., а за мою 1,50. Хай мене бог скарає, якщо я коли буду тут блузку заказувать, краще сама пошию. Сьогодні принесли перший № «Искусство и жизнь», так собі газета, але «wie konnt es anders sein?» 1 — пришлю її тобі. Спіл-[ліотті] жив і здоров, і нічого йому не бракує, інспектор кликав його по якихсь факультетських ділах. Оксана і всі Старицькі здорові, тільки сам Старицький не зовсім здоров, але се більш мнітельность — лікарі налякали. У них, певно, тепер така мода, щоб показувати тую «щирість» перед пацієнтами.

Бідного Костянтина Ант[оновича] на смерть обрік д-р Ареидовсышй, одказався його парувати і сказав, що нічого з нього не буде. Шкода бідного панича! Сумна пригода теж сталася з Славпнськщі, тобі Ліля писала про неї докладно, здається. Хто знає, може, йому спор-чено лице назавжди, тепер поки що він ходить обв’язаний та забинтований. Ганебна се вийшла справа, але ганьба падає не на Славинського, громадська симпатія на його стороні в сій справі. Тих розбишак студентів виключили по загальному вироку, але чи на сьому скіпчиг ться, невідомо. Отакі-то справи!..

Про літературні справи є дещо цікавого до написання, але нехай се трохи згодом напишу, бо от хутко мають до мене прийти панство виділові, то переб’ють писання. Тут напишу тільки, що Романова читала нам своє нове оповідання під назвою «Акула» («акула» — се єсть деморалізована актриса, що псує життя чесним людям), оповідання се дуже гарне.

Сподівана надія єсть, що Галя переїде жити сюди з Дорпату, чоловік її вже тут, я його бачила, він мені дуже сподобався. Не знаю, які ж би тобі факти з нашого життя написати, якось трудно здумати, що, власне, може бути цікавим з тих фактів, таких відомих і звичайних для нас. Живемо ми гаразд, ніхто в нас нічого не вкрав і нічим не зобидив, люди до нас добре відносяться, лихої слави ми не набираємось, а хіба доброї потрошку.

Прости, що малоцікавий лист, але ти знаєш, що я люблю писати листи «настояще», а тут якраз не можна так.

Цілую тебе і всіх тигрів.

Твоя Леся

Не зпаю, чому папа не їде. Вже 12-е — пора б! Від Миші отримала пару листів; обіцяється на різдво «Понеділка» паписати.

98. ДО О. П. КОСАЧ (матері)

25 грудня 1893 р. Київ 18 93

Люба мамочко!

Запізнивсь лист на пошту, і я не одправила його вчора, але, може, то й краще, бо тепер треба ще написати