Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Костянтин Вільович Москалець

а що з собою на Вкраїну не беруть усе таке пречисте і пусте побачимось у снах або у віршах і може все складеться щасливіше тоді коли п 'ять років перейде
IV співай стрижена співай[11] відбувай ритуал і перуки міняй міняй довгі ноги і руки бухарі наші про тебе не знають вони по крапках собі блукають зараз так важко дістати чорнила але ти все одно співай мила вони в підземці блюють їм погано колишні художники і бітломани їх лягаві в’яжуть по яйцях періщать а вони знай повторюють «Харе Крішна» а ти співай стрижена не замовкай кожен по-своєму ловить кайф давай сержанте всіх відмикай і відпускай в рай а в раю море кіру кольору вина кольору твоїх очей стри-же-на і під кожним кущем чути твій голос — то грають в раю маги фірми «Фаллос» яка ідилія!
V «зуби мої зуби заболіли з ночі біжу до шпиталю вилізают очі» так співають косівські Гуцули[12] які не читали віршів Гільди Дулітл і мають досить своєрідні уявлення про вортицизм а також три літри самогону за кулісами і за лаштунками плід не може впасти бо надто густе повітря співає зелений камінь беззубий зелений камінь — адже я вам сказав що каміння не має зубів ні очей так само й листя місіс Олдінґтон[13] так само червона тачка біля білих курчат із очима ой-йой-йой ой-йой-йой плід не може впасти бо співає зелений камінь і курчата співають під густим дощем: ой-йой-йой ой-йой-йой з упертістю старої кішки художник ще раз починає малювати одну і ту ж гору його мадам уже не тут її нема в саду її нема в червоній сукні її нема в зеленому домі