А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

А роки йдуть, роки лютують, Як дикі бджоли на стерні, Не надивлюсь, не налюбуюсь, Я вами, миленькі мої. Жорстокі роки віднімають Від вас ізюминки краси, А я однаково люблю вас Ще більше, як у ті часи. 5.5.1983 р. МОЯ ПРИНЦЕСА Під вікном мого будинку Виросли каштани, Всі тягнуться до Сонечка А я до Світлани. Всі стараються погладить 'Форда', 'Мерседеса', А мене цікавить більше Лиш моя принцеса. 7.5.2001 р. ФІЛОСОФІЯ ЖИТТЯ В житті своєму я ніколи Не їв кетової ікри, Зате як був й лишивсь Микола, І не ломав людям хребти. Не пив я 'Віскі', вин заморських, Не гвалтував негриць в садку, Не був я злодієм в законі Як ті, що нині на верху. Не був розплідником зарази, Любив домашній самогон, І де не треба - там не лазив, Жив, як філософ, як Платон. Любив жінок завжди грудастих, Які не знали слова 'ні!' І щоб її як візьмеш в руки - Відчуть всі радощі земні. 23.4.1990 р. МОВЧАЗНІ БАНДИТИ Стоїть в метро старий, та ще й горбатий, Ледве стоїть, ну а хлоп'я хмільне - Таке веселе, і таке мордате, Сидячи поруч й вусом не моргне. Люди старі - вони в нас терпеливі, А молоді чомусь без співчуття, Неначе замість серця в них там сливи, А замість мозку - тирса і сміття. Ото на вас з-під лоба буде блимать, Або вдавати з себе, ніби спить, Що хочеться мовчазному бандиту, Отам при всіх - по-справжньому вліпить. Я не прихильник крові і насильства, І не люблю скандали роздувать, Та як же можна буть таким бездушним, Якщо старенькі ледве-ледь стоять? 23.4.1990 р. І ЩЕ ДЕНЬ Ну ще день, ну ще два І залишиш ти Київ, Ну ще день, ну ще два - Ти моя а я твій, І болить розтривожене серце і ниє В світлих променях дум і надій. От і все. Вже сьогодні я бачу той потяг Що тебе назавжди забере, І з тобою візьме мій неспокій Й ніжне небо твоє чарівне. А, можливо, залишивши Київ, Засумуєш ще більше, ніж я? Тільки син, як приїдеш додому Запитає: матуся моя, Ну чому ти така невесела, Що з тобою, признайся мені? А в той час пропливатимуть села, Мов гірлянди в уяві в ці дні. І я теж крадькома,/ це між нами Щоб не відав твій син й чоловік/ - Буду плутатись в вас між ногами, Як у мене - собака мій Дік. І ніхто розгадать не зуміє, Звідки в тебе, як камінь слова Чому ти чоловіка не хочеш І постійно болить голова. 24.7.1967 р. ЯКЩО НЕ ЛЮБИТИ Як у вас старіє тіло - То душа ясніє, І нічого, дорогенькі, Тут уже не вдієш. А коли старіє тіло, А в душі лоскоче, То чи й справді гріх кохати, Якщо вас хтось хоче? 18.9.2003 р. АПЕТИТНІ ДУЛІ Стою й дивлюсь бабусі в очі, Невже чогось ще й досі хоче, Живучи на оті гроші, Що дав Кравчук їй від душі. За ті веселі з маком дулі - Герою Праці - бабі Улі? 17.9.2003 р. АДАМ Якби Бог знав скільки нещасть Єва на світі натворила, Як сотворила перший гріх І всю красу свою відкрила. Бо з того часу кожен день