Збірка творів - Вільям Шекспір
Рум’яне яблуко, хоч в серцевині
Воно й гниле. О, цей огидний фальш!
Чому ти чарівний такий на вигляд?
ШЕЙЛОК
Три тисячі дукатів — кругла сума!
Три місяці. На рік — збагнути треба —
Які тут можна взять відсотки?
АНТОНІО
Отже,
Скажіть, чи можете зарадить нам?
ШЕЙЛОК
Синьйор Антоніо, траплялось часто,
Що ви в Ріальто з мене глузували —
З моїх відсотків і з мого багатства;
Я все терпів і знизував плечима:
Терпіть — така вже доля всіх євреїв.
Не раз мене ви обзивали псом,
Невірою й плювали на каптан
Святковий мій єврейський — все за те,
Що користуюсь я із власних грошей.
А нині я потрібен вам, вельможні?
Ну що ж! Тепер до мене ви йдете
І кажете: «Нам треба грошей, Шейлок!»
Ви просите у мене грошей! Ви,
Що тільки в бороду мені плювали
І копняками гнали, ніби пса,
Од вашого порога. А сьогодні
Вам треба грошей! Що ж сказати вам?
Чи не сказати часом: «О синьйоре,
Хіба ж собака може мати гроші?
Де ж чувано, щоб шолудивий пес
Позичить зміг три тисячі дукатів»?
Чи я, повинен, низько уклонившись,
Затамувати подих і сказать
Несміливо, немов той раб покірний:
«О найшановніший синьйор! На мене
Ви середи минулої плювали,
А в інший день дали ви стусана
І часто псом огидним називали;
І ось тепер за ласки ваші всі
Я вам позичу певну суму грошей?»
АНТОНІО
Ладен я лаяти тебе й тепер,
І плюнути на тебе, й пхнуть ногою.
Якщо не відмовляєш нам у грошах,
Ну, то й давай, та тільки не як друзям
(Чи чувано, щоб друг коли платив
Відсотки другу за метал нікчемний?), —
Як ворогові грошей ти позич;
Якщо у строк не зможе він віддати,
Щоб міг ти править з нього без жалю
Відсотки.
ШЕЙЛОК
Ти диви, як ви скипіли!
Здобути хтів би вашу я любов
І дружбу щиру; ту ганьбу забути,
Що ви мене так часто плямували.
Допомогти вам хочу у біді,
Не вимагаючи за це відсотків;
А ви, проте, і вислухать мене
Не маєте бажання. Зичу вам
Добра.
БАССАНІО
І справді ти добра бажаєш.
ШЕЙЛОК
Я довести це хочу. Ось ходімо
Усі до нотаря, й дасте підписку
На зобов’язанні, ну, так, для жарту,
Допишемо, що як не вдасться вам
Сплатити в певний день і в місці певнім
Мені ту суму, згадану в розписці,
То як відшкодування зможу я
У вас на тілі взяти м’яса фунт —
І то в якому тільки схочу місці.
АНТОНІО
Гаразд, я підпишу і всім скажу,
Що жид ласкавий вельми!
БАССАНІО
Я не згоден!
Такого зобов’язання ніколи
Тобі я не дозволю підписати;
Ладен скоріш зостатися в нужді!
АНТОНІО
Не бійся! Терміну додержу я.
Ще за два місяці — до строку місяць —
Утроє більше я дістати маю
За борг отой.
ШЕЙЛОК
О, Аврааме-батьку!
Які ж ці християни! Їх жорстокість
Навчає їх підозрювати всіх.
Ну посудіть самі: якщо вже він
У строк мені свого не сплатить боргу,
Який же зиск мені? Фунт м’яса лиш?
Таж людське м’ясо варт багато менше,
Аніж бараняче або козине.
Я помагаю з тим, щоб заслужити
Його прихильність. Згодиться Антоньйо,
Тоді — гаразд! Не схоче — то прощайте!
І кривдою за ласку не платіть.
АНТОНІО
Так, Шейлоку, папір я підпишу.
ШЕЙЛОК
Ідіть до нотаря, а незабаром
І я прийду. Ви розкажіть йому,
Як цей контракт кумедний краще скласти,
А я дукатів назбирать піду
І гляну, як там в мене у господі:
Чи все гаразд? Адже глядить її
Слуга мій непутящий. Повернусь
Я вмить.
АНТОНІО
Іди мерщій, шляхетний жиде!
Шейлок виходить.
Ще вихриститься він: бач, став сердечний.
БАССАНІО
Шахрай страшний тоді, коли він ґречний.
АНТОНІО
Ходімо, друже! Не турбуйсь! Нівроку —
Прибудуть кораблі мої до строку.
Виходять.
Дія друга
Сцена 1
Бельмонт. Кімната в домі Порції. Фанфари. Входять принц Марокканський та його почет, Порція, Нерісса та інші її слуги.
ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ
Не зневажай мене за чорну шкіру,
Адже ліврея чорна ця — з вини
Мого найближчого сусіда — сонця,
В чиїм промінні я зростав. Нехай
За всіх людей, що їх родила північ
У тих країнах, де прозору кригу
І Феба жар не може розтопити,
Один з найкращих з’явиться сюди.
З любові хай до тебе — я і він
Розріжемо собі ми власне тіло —
Побачиш, в кого червоніша кров!
Повір мені, мого обличчя, панно,
Боялись і відважні, а проте —
Коханням присягаюся своїм —
В країні рідній на моє лице
Дивилася з любов’ю не одна
Красуня. Чорний колір свій міняти
Не хочу я, хіба лише тоді,
Коли б мені украсти пощастило
Твої чуття, ласкава королево!
ПОРЦІЯ
У виборі я маю керуватись
Не тільки радою очей дівочих.
В руках у лотереї мій талан,
І вибирати я не маю права.
Якби лиш воля батькова суворо
Мені віддать себе не наказала,
Тому, хто сам собі мене здобуде,
Обравши влучно скриньку, запевняю,
Мій славний принце, для моїх очей
Ви б не здавалися від тих чорнішим,
Кого я тут раніше зустрічала.
ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ
Спасибі і на тім. Тепер же я
Прошу вас провести мене до скриньок:
Побачимо, що доля скаже нам.
Я шаблею цією присягаюсь,
Що Софі ранила на смерть, і принца
Убила перського, і здобула
Три славні перемоги Сулейману!
Я поглядом щонайгрізніші очі
Здолав би вмить і серце найпалкіше
З усіх на світі подолать готовий;
І ведмежат від матерніх грудей
Геть відірвати, глузувати навіть
Із лева, що ричить, голодний, лютий.
Лише б тебе здобуть. Але тим часом,
Як Геркулес і Ліхас грають в кості,
Щоб вирішить, хто дужчий з них обох, —
Враз може трапитись таке нещастя,
Що слабшого рука влучніше кине
Ті кості, й вийде так, що паж нікчемний
Алкіда подолає! Так і я:
Керований фортуною сліпою,
Утратить можу все, чим інший хтось,
Достойний менш, ніж я, заволодіє,
А я помру від горя!
ПОРЦІЯ
Ви повинні
Скоритися умові! Чи відмовтесь
Від вибору назавжди, чи, раніш
Ніж починати, присягніться тут,
Що ви ніколи з жодною з дівчат
Не будете про шлюб вести розмови.
Подумайте раніш.
ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ
Я йду на все —
Ведіть, я хочу спробувати щастя!
ПОРЦІЯ
Спочатку в храм, а потім, по обіді,
Попробуєте щастя.
ПРИНЦ МАРОККАНСЬКИЙ
Хай і так!
Фанфари.
Доле приязна, веди за руку
У вічний рай
