А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

До твоїх груденьок І поніжитись ними Хай би, навіть, деньок. І, де жайвори в небі Сиплють ноти пісень, Як хотів би тобою Починати свій день. 12.7.1980 р. БІЛЯ СТАВУ Якби ти знала, як до болю Я поле, небо, ліс люблю, І ту замрієну тополю, Що стріла першою в гаю. І ту палаючу калину, Яка кричала під вікном, Яка до себе нас гукала, Щоб ми зігрілись... перед сном. с. Містечко 2.5.1961 р. МАГНІТ Буває, що пройде дівчина, І, навіть не гляне на вас, А ваша душа калатає Так, ніби проснувся в ній джаз. Як тут же і серце заб'ється, Немов ти хильнув первака, Як тут же під блузку уявно У вас потягнеться рука. Ну звідки, скажіть, отой поклик, І звідки той вічний магніт? Що варто тобі лише глянуть, І - іншим становиться світ. 17.6.1997 р. КОЛИ НАЛИВАЄТЬСЯ ЖИТЄ Навколо ліс шепочеться З зірками про любов, Ти та, що як подивишся - Дубіє в мене кров. Як жито наливається, Співають солов'ї, О, як же, люба, хочеться Скупнутися в тобі. 22.5.1961 р. БОЖИЙ ЗАПОВІТ Я вже не йду, я вже повзу, Мені ж здається, що біжу. І хоч я знаю, час прийшов, Та не жалію я підков. І я нікого не виную У тім що дурень, що будую. І хоч із кожним днем все тяжче, Та праця від неробства краще, Праця наводить на думки Що ми ще й досі парубки. А як же хочеться все встигнуть Поки ще ноги не остигли, Бо ще не все те людям дав, Що Бог мені заповідав. 5.2.1990 р. ПРО ВІРНІСТЬ Вірність не лише є тілесна, На жаль є вірність ще й словесна, Бо шкірить зуби всім - теж зрада, Тоді, чому така ти рада? То ж грай та не перегравай, Бо попадеш без зубів в рай. 22.5.2004 р. КВІТКОВЕ ПОЛЕ Сміються хлопці із Миколи Що ходить він по квіти в поле. Де в полі квітам тим набраться - Як бракон'єрів стільки, братці? А хочеш квітів ти нарвати? - То їдь хутчіше на Хрещатик. Там знайдеш ти яких захочеш: І карооких й синьооких, В спідничках довгих і коротких, І ледве не в одних колготках, Там зможеш стільки їх нарвати, Аби хватило в тебе... хати. 9.4.1978 р. ЧОРНИЙ КІТ Коли тебе я цілував І ніживсь в полі грудоньками, Я ще не знав, тоді не знав, Що чорний кіт пробіг між нами. Тоді не знав я, ще не знав, Що поруч з вірністю є зрада, Коли під небом серед трав Тебе на радощах посватав. Бо ще тоді твоя зоря Над лісом весело сіяла, Бо так мене, клянусь тобі! - Ще ні одна не цілувала. Та, видно, що любов вона Схожа вже надто на комету, Й горить вона поки летить, Поки зустріне десь Планету. 16.6.1990 р. ЗАВІХОЛИЛО Завіхолило, захурделило Батогами веселих стріл, Ну а я тебе - свою ластівку Ще і досі ніде не зустрів. Чи ти є де, чи може й немає - Сам не знаю, іти, чи стоять? А зоря вже моя догоряє, Ще не встигши як слід засіять. 29.9.1990 р. КОЛИ ПРИХОДИТЬ ЛЮБОВ