А листя падають... - Валентин Олександрович Кудрицький

коси розплелись, Така ж вродлива і лукава Як та, що в юності колись. Гукаю: -Стій! Куди ж ти ,Ганю, Невже своїх не впізнаєш? Вона ж мені: -Я вас не знаю, Даремно, дядя, пристаєш. -А де ж твоя, скажи, матуся?- Звернувсь до неї тут же я, -Я не Гануся, я - Настуся, А Ганя - матінка моя. І знову в пам'яті косички Повизирали, ніби цвіт, А на доріжці, де вербички - Стояв букет юначих літ. 31.1.1986 р. ЩОБ ХОТІЛОСЯ ЖИТЬ Напий моє серце коханням І душу таким почуттям, Щоб міг без докорів вагання Завжди милуватись життям. Зігрій моє серце любов'ю, Навіщо нам душі томить? Якщо ми родились з тобою Для того - щоб вічно любить. 26.11.1968 р. НАЙБІЛЬШЕ ЧУДО Колись і я був кучерявий І там, де нині толока, Буяв оазис конопляний - Приманка для молодняка. Лице, яке рум'янцем грало, Немов скотилося з гори, Вже потемніло і прив'яло, Мов поорали трактори. Живіт став, як карикатура, Немов туди запхали м'яч, Що не поможе й фізкультура, Хоч ти кричи, хоч гірко плач. Ніхто до тебе не підійде, Хоч ти на Місяць вовком вий. О, боже, любий, боже милий! Чому нещасний я такий? Та я однако не здаюся, І як стояв - стою в строю, Бо я жінок - хвалити Бога Ще більше, як любив - люблю. Бо всі вони - то божі квіти, Ну як їх можна не любить? - Коли вони дарують літо, Навіть, коли мороз тріщить. На їх поглянеш - жить охота! Який же треба ще прогрес? Як біля вас жіноча врода - Найбільше чудо із чудес. 18.8.1982 р. КОЛИ Я З ТОБОЮ Ти, як вино в бакалі граєш: Чим більше п'єш - тим більш кохаєш. І я захоплююсь тобою Так, як скрипаль на скрипці грою, І більшого не треба раю, Як я на скрипочці цій граю, 14.5.2004 р. ЗАБУДЬ ПРО ВСЕ О, люди нашої планети, Досить вже хникать і стогнать! А вийдіть в поле, як поети, Щоб божим ранком день почать. Махніть ви жайворам привітом У небо, де хмарки біжать, За що вони вас ціле літо Будуть піснями розважать. Постій, помилуйсь божим світом, Творцю за щедрість поклонись І, як нема у тебе жінки, То ти на Бога не гнівись. Постій, прислухайся, поніжся Дібровами, що гомонять. Бо жінка гарна до заміжжя, Коли її ще всі хотять. Постій, помилуйся гаями, Й на тих, хто любить - не гнівись. І, навіть, як не віриш в Бога, Йому одначе поклонись. І відірвись від дум насушних, Забудь про все ти - хоч на мить, І ти відчуєш як до тебе Із поля казка прибіжить. 19.2.1983 р. ЯКБИ НЕ КОХАННЯ Що не кажіть ви а кохання - Одне з найбільших в світі див, Бо в ньому всі людські бажання Які Бог в душу нам вселив. З нього бере початок вірність, У ньому радість, і біда. І, як не дивно, в ньому - вічність, І філософія життя. Навколо крутиться планета, Навколо зорі і світи, І, щоб нам Бог не дав кохання, Нам би й поетів не знайти. 24.6.1982 р. ТАМ, ДЕ ЖАЙВОРИ Ніби пух лебединий Над рікою туман, Скільки років я мріяв Обійняти твій стан. Обійнять, притулитись