Нам воно святе! Пісні січових стрільців - Михайло М. Маслій

Вірш і музика Антона Лотоцького Лунає клич, зове грімкий, Вперед у бій, у бій святий, У бій, у бій за рідний край, За нарід свій в ряди ставай. Приспів: Україно! Спокійна будь. Україно! Спокійна будь: Тверда, як сталь, стрілецька грудь, Тверда, як сталь, стрілецька грудь. Пройшли Дністер, Дніпро пройдем, Не станем, поки не дійдем, Де Дону і Дінця береги, Й Кавказу гордії верхи. Приспів. І станем там, ми – Січ нова, Стрілецька «Січ», кріпка, сильна, І муром там будем тобі, Стрільці, Вкраїно, січові. Приспів. За муром сим безпечна ти, Дріжати будуть вороги, Бо поки кріс у нас в руках, Все ворог мати буде страх. Приспів. За муром цим щаслива ти, Україно, по всі віки, Вітать будеш лиш волі рай, Лиш щастя квіт, краси розмай. Осип Маковей

Український поет, прозаїк, публіцист, критик, літературознавець, перекладач, редактор багатьох періодичних видань, педагог, громадсько-політичний діяч Осип Маковей народився 23 серпня 1867 року в м. Яворові, нині Львівської області, в сім’ї кушніра. Після початкової школи у рідному місті навчався у 1879–1887 роках у Львівській ґімназії. В 1887–1893 роках студіював філософію у Львівському університеті. На цей час припадають його перші літературні спроби. Створені ще на шкільній лаві переклади з Овідія і Гайне, як і вірш «Заказані яблука», Іван Франко опублікував у газеті «Зоря». Відтоді Маковей друкується у провідних українських журналах і альманахах.

1895 року з’явилася його перша збірка віршів «Поезії». За нею виходять у світ збірка «Подорож до Києва» (1897), спрямована проти псевдопатріотичних галицьких політиків сатирична поема «Ревун» (1911 р.) і багато поетичних циклів у періодиці («Сум і глум», 1896 р., «Гірські думи», 1899 р., «Строфи», 1911 р.).

Після закінчення університету О.Маковей присвятив себе журналістиці: був співробітником львівської «Зорі» в 1895–1897 роках, працював головним редактором газети «Буковина», яка набула під його керівництвом широкого резонансу у слов’янському світі. Тут публікувалися буковинські автори О.Кобилянська, Є.Ярошинська, І.Бажанський та інші.

Наприкінці 1897 р. запрошений на посаду редактора новоствореного львівського часопису «Літературно-науковий вісник», де співпрацював з І.Франком, М.Павликом, В.Гнатюком, М.Грушевським.

Навесні 1899 р. отримав державну стипендію для молодих письменників у Віденському університеті, де слухав лекції відомих славістів і займався науковими дослідженнями.

1899 р. письменник повернувся на Буковину: викладав україністику в учительській семінарії, в Чернівецькому університеті. Тут захистив дисертацію про українського поета і прозаїка П.Куліша, сприяв популяризації буковинських поетів Ю.Федьковича, С.Воробкевича, О.Кобилянської та інших («Матеріали до життєписі Осипа-Юрія Гординського