Збірка творів - Вільям Шекспір
ПАНІ ПЕЙДЖ
Я певна, що на розпусту його вже не потягне, ми з нього цей дух вигнали. Якщо тільки сатана не опанував навіки його душу, він більше не пробуватиме спокусити нас.
ПАНІ ФОРД
А може, розповімо своїм чоловікам, як ми його провчили?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Неодмінно розповімо, хоч би для того, щоб вигнати з голови вашого чоловіка химери, що його посіли. І коли він разом з моїм чоловіком вирішить, що той гладкий розпусник заслуговує ще більшої кари, ми знову візьмемось до нього.
ПАНІ ФОРД
Я певна, що вони захочуть осоромити його прилюдно. Та й мені здається, що наша гра не буде завершена, коли ми не виставимо його всім на посміховисько.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ну, то вигадаймо ще щось. Куймо залізо, поки гаряче.
Сцена 3
Кімната в заїзді «Підв’язка». Входять господар заїзду й Бардольф.
БАРДОЛЬФ
Пане, німці просять трьох коней. Завтра до двору має прибути сам герцог, і вони хочуть виїхати йому назустріч.
ГОСПОДАР
Що це за такий таємничий герцог? При дворі я нічого не чув про нього. Я сам побалакаю з тими німцями. Вони розмовляють по-нашому?
БАРДОЛЬФ
Так, пане. Я їх покличу до вас.
ГОСПОДАР
Коней я їм дам, але хай заплатять. Я з них здеру добрі гроші. Вони вже цілий тиждень порядкують у моєму заїзді, як у себе вдома, я через них відмовив іншим гостям, то нехай платять. Я їм спорожню кишені. Ходімо.
Сцена 4
Кімната в домі Форда.
Входять Пейдж, Форд, пані Пейдж, пані Форд і Еванс.
ЕВАНС
Че найкраща з ушіх жіночих витівок, про які мені доводилошь чути!
ПЕЙДЖ
І він обом вам прислав листи одночасно?
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ми отримали їх десь хвилин за п’ятнадцять одна після одної.
ПЕЙДЖ
Пробач, дружино. Відтепер ти вільна
Робити все, що хочеш. Швидше я
Подумаю, що сонце охололо,
Аніж що ти зрадлива. Єретик
Навернений — твердий подвійно в вірі.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Це добре, але, може, забагато?
Погані й ревнощі, й надмірне каяття.
Вернімсь до наших планів. Хай жінки
Призначать знову зустріч товстунові,
А ми його, спіймавши, провчимо.
ФОРД
Ну, то погодьмося на їхній задум.
ПЕЙДЖ
Як? Призначити йому побачення опівночі в лісі? Та що ви! Туди він нізащо не прийде!
ЕВАНС
Ви кажете, що його вже були вкинули в річку, а потім добре набили, нібито як брейнфордшьку відьму? Ну, то він шмертельно наляканий і не прийде на побачення. Думаю, що плоть його шуворо покарана і хтиві жадання покинули його нажавжди.
ПЕЙДЖ
І я так гадаю.
ПАНІ ФОРД
Прикиньмо краще, що йому зробити,
А заманити ми його зумієм.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Я пригадаю вам переказ давній.
Мисливець Герн, що був колись лісничим
У Віндзорському лісі, й після смерті
Навідує його в зимові ночі.
Страшний, рогатий, коло дуба ходить,
Бряжчить важким залізним ланцюгом,
На пні дерева сушить, вівці краде,
На кров худобі зводить молоко.
Ми від дитинства знаємо цю казку,
Старовина, що в кожне диво вірить,
Її як правду нам передала.
ПЕЙДЖ
Це так, і нині дехто ще боїться
У глупу ніч повз того дуба йти.
Але до чого це?
ПАНІ ПЕЙДЖ
А ось до чого.
Ми Фальстафа намовимо з’явитись
В той ліс до нас у Терновій подобі.
ПЕЙДЖ
Ну добре, хай він саме так і зробить —
Рогатим Герном з’явиться до вас.
А далі що? Як поведемось ми?
ПАНІ ПЕЙДЖ
А ось послухайте, що далі буде.
Ми нашу Анну та малого сина
І ще кількох таких дітей одягнем
Як фей і ельфів у зелене й біле,
Голівки їм свічками увінчаєм
І в руки калатальця всім дамо.
Коли ми з Фальстафом почнем розмову,
Хай вибіжать вони із-за кущів,
Співаючи. А ми, як їх побачим,
То, ніби з ляку, зразу втечемо.
А діти хай розпусника оточать,
Мов духи, і почнуть його щипати
Й допитуватись, як посмів він, смертний,
На їхні грища потаємні в лісі
З ’явитися.
ПАНІ ФОРД
І, поки він не скаже
Їм правди, хай печуть його свічками
Й щипають.
ПАНІ ПЕЙДЖ
А як все він розповість,
Ми вийдем, стягнемо із нього роги
І з глумом поведем його у Віндзор.
ФОРД
Це буде для дітей важке завдання.
ЕВАНС
Дарма, я навчу їх, що вони мають робити, та й шам ладен перебратися хоч і на мавпу, аби тільки припекти штарого грішника швічкою.
ФОРД
Ну, то чудово. Я іду по маски.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Хай Анна буде королева фей.
Її ми вдягнемо у сукню білу.
ПЕЙДЖ
Я шовку сам куплю.
(Убік)
В уборі тому
Із лісу Нікчем викраде її
Та й до вінця.
(Голосно)
Ну, шліть по товстуна!
ФОРД
А я піду до нього як пан Хорт.
Мені він скаже все й на все пристане.
За це не бійтесь. Нумо готувати
Для наших фей та ельфів їхні строї.
ЕВАНС
Ходімо швиденько. Це буде найкраща в світі рожвага, найчешніше ошуканство!
Пейдж, Форд і Еванс виходять.
ПАНІ ПЕЙДЖ
Ви, пані Форд, пошліть іще раз Спритлі
Дізнатися, що думає сер Джон.
Пані Форд виходить.
Я ж з доктором домовитись біжу.
Сьогодні викрасти він має Анну.
Той Нікчем — дурень дурнем, хоч багатий.
Мій чоловік в зяті його обрав,
Я ж за Каюса. Він-бо грошовитий
І має руку при дворі. Тому,
Хоч би там що, я Нен віддам йому.
Сцена 5
Кімната в заїзді «Підв’язка».
Входять господар заїзду і Бевз.
ГОСПОДАР
Тобі чого, одоробало? Чого, товстошкура пико? Відповідай, кажи, шпар, коротко, швидко, одним духом, чув?
БЕВЗ
Та я, сер, прийшов від свого господаря, пана Нікчема, до сера Джона Фальстафа.
ГОСПОДАР
Он там його покій, його дім, його замок, його ліжко і його лавка. На стінах свіжими фарбами намальована давня повість про блудного сина. Підійди, постукай, погукай його! Він зареве до тебе голосом людожера. Постукай, кажу!
БЕВЗ
До нього саме зайшла жінка, гладка стара жінка. Я краще почекаю, сер, поки вона вийде. Бо насправді мені треба до неї.
ГОСПОДАР
Що, гладка жінка? Ще обкрадуть рицаря! Ану, я сам погукаю його. Гей, відважний рицарю, мужній сер Джоне, відгукнись на всю потугу своїх вояцьких легенів: ти там? Це я, твій господар, твій горілчаний брат!
ФАЛЬСТАФ (за лаштунками)
Що сталося, господарю?
ГОСПОДАР
Тут якийсь варвар чекає на твою гладку стару жінку. Випровадь її, шалапуте, негайно випровадь! У
