Фауст. Трагедія - Йоганн Вольфганг Ґете
Із'їв мене!
А сестричка мала
Взяла й знесла
Кістки в зелений гай;
Я пташечкою полинула —
Вилітай! Вилітай!
Ф а у с т
(відмикаючи)
Не думає вона, що милий тут,
Соломи шелест чує, брязкіт пут.
(Входить).
М а р ґ а р и т а
(ховаючись у солому)
Ой горе! Йдуть… Ой смерть, не йди!..
Ф а у с т
(тихо)
Цить, цить! Я випущу тебе на волю.
М а р ґ а р и т а
(кидаючись йому до ніг)
Коли людина ти, згляньсь на мою недолю!
Ф а у с т
Та не кричи, сторожі не збуди!
(Схоплює кайдани, щоб відімкнути).
М а р ґ а р и т а
(навколішки)
А хто ж тобі цю владу дав
Наді мною, кате!
Крові вночі вже зажадав…
Ой зжалься, встигнеш ще скарати!
Чи ждати ранку тобі шкода?
(Підводиться).
Я ж молода ще, молода!
І мушу вмерти!
Я гарною була, і в тім причина смерти.
В мене був дружок, а тепер нема,
Хтось порвав вінок, квіти поламав…
Ой, пусти! За що така насила?
Пощади! Що я тобі зробила?
Вчуй мою благальну річ…
Та я ж не бачила тебе й навíч!
Ф а у с т
Чи виживу я цю стражденну ніч!
М а р ґ а р и т а
Тепер твоя тут воля, кате.
Дай хоч дитя погодувати,
Всю ніч воно ще тут було;
Вони взяли його, мені на зло,
І кажуть, що я вбивця немовляти.
І я безрадісно помру.
Пісень про мене співають… То не люди — шакали.
Вони ту казочку стару
До мене приклали.
Ф а у с т
(падає їй до ніг)
Тобі до ніг упав коханий,
Прийшов розбить твої кайдани.
М а р ґ а р и т а
(кидається до нього)
Усім святим повинні помолиться ми!
Дивись! Під східцями
Горить огненна
Страшна геєна!
Лукавий,
Губитель кривавий,
Рикає, мов звірюга!
Ф а у с т
(голосно)
Ґретхен! Ґретхен!
М а р ґ а р и т а
(наслухаючи)
Я чую голос друга!
(Зривається на ноги, кайдани спадають).
Де він, де? Я вчула слово кличне!
Вільна я! Зникає тло темничне!
Швидше, швидше пригорнути,
Упасти на груди!
Крикнув він: «Ґретхен!» Той голос любовний
Крізь регіт глумливий і скрегіт зубовний,
Крізь ревіт пекельний, диявольський сказ —
Той голос коханий впізнала я враз!
Ф а у с т
Це я!
М а р ґ а р и т а
Це ти! Ох, ще скажи! Ще раз!
(Обіймає його).
Це він, це він! Не стало мук, образ,
І тьми тюрми, й кайданів, і недолі!..
Це ти! Я знов на волі!
Ти мене спас!
Дивись, ось тая вулиця,
Де вперше ми ззирнулися,
А ось і той садок,
Де з Мартою тебе я ждала в вечорок.
Ф а у с т
(хоче вивести її)
Ходім! Ходім!
М а р ґ а р и т а
(пестить його)
Лишись!
І я тут лишусь, як ти лишишся!
Ф а у с т
Та не барись!
Як забаришся,
То нам на волі не бувать.
М а р ґ а р и т а
Ти що? Не вмієш цілувать?
Зі мною тільки розлучився,
Вже