Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Костянтин Вільович Москалець

ченці не доспали, впівголоса моляться, а потім у трапезній трохи вина вип’ють, загріються, бідні. Підуть стежки прокидати, — для дороготови на усе готови, ой, братчики-ченчики, травичка Христова!
Тирада 28 Проминули, короленьку, наші веселенькі дні,                         ой, смутно мені                         і тобі! Брудна челядь возвисилась, псарні, стайні позаводила,                         регочеться над Образом,                         над Гербом глумиться,                                     ой, жаль мені                                     і тобі! А радники запродалися, астрономи пропилися, бидло їсть зі срібла, кармеліток лапає, байстрюків стругає. Ходімо до саду, згадаємо королеву. Зроблю тобі свищика ще одного.
Тирада 29 Сьогосвітня розкіш — убога у Бога. А жіночка ласа зроблена з гівна і м’яса. Про це пам’ятай, муже усемертвий. Серденько заходить, цвіркуни говорять про пана Бояна до самого рана, до ладу, до прикладу, а ти наслухай, до їхньої мови свою додавай.
Тирада 30 Як можу, так співаю.                   У дзеркало дивлячись. Життя проминає,                   за яворами ховаючись. Панна до вінчання готова.                   Гарна десь ти, наречена Христова… А твій батько меча нагострив,                   а твій батько слуг напоїв. Скрадається, підлий, покоями,                   а ти світле волосся розчісуєш, у дзеркало дивлячись.                   Висока свіча і чорна троянда.                   Збігаються людоньки.                   Ладоньки, ой, лада.
Тирада 31 Куди тобі? В негоду неживу?              Там ягоди сухі,              там ящірки блукають. Куди тобі? В нерадісну корчму?              Там короля нового              старці і блазні лають. Чи до привітної вдови?              А там давно              чужі ночують. Куди тобі подіти чорні книги? Кому нового вірша прочитати?              Улітку світ безмежний,              узимку непривітний, і завжди його важко покидати.
ВСЕ Частина друга 
* * *
завше боявся зустрічі немилосердної з принцом серед пустелі вночі чи ти мені голову зітнеш принце світле дитя палахкучої крові чи ти мені чуло в очі поглянеш