Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Костянтин Вільович Москалець

ще ніч оця а потім ще три ночі — і ти залишиш край де гостем кожен кажан і сходи і мости на каву сніг летить холодний з високих берегів — з дахів на місто дивиться негода червона хвіртка сад зелений парадний одяг час на сцену не аплодує ситий плебс приреченому до надії гарячі зимні як повії по місту котяться події і гавкає на лева пес
Тирада 24 А як вигнали Війона хорошого компаньйона заспокоїлися і наситилися назлягалися і насралися то схотіли аби я заспівав про короля             для короля пісня моя невеличка дуже скромна нескоромна:             «Дай золота             дай корону             і крульову             дай» а як виженеш мене то шляк тебе не мине: буде бити буде прати будеш тоді ротом срати             судь-бо-нос-цю наш
Тирада 25

                                    Миколі Тузу

Хóджу-броджу білим світом щастя не шукаю де побачу птаха в клітці куплю-випускаю             А ще ж мені цього літа куля не відлита             а ще ж мені молодому хочеться додому мати б мені друга-брата вірную пораду разом були б вино пили жили і вмирали             де ж ти друже забарився я тебе шукатиму             повернутися додому птахи не пускатимуть А ще ж мені цього літа куля не відлита а ще ж мені молодому хочеться додому
Тирада 26 Була січа у пітьмі, у місяці падолисті. Чорна вода світилася, троїлося тіло. Познаходили на ранок шаблі та пістолі. А тіла позабирали татари з собою. Не мали кого ховати, просто так молилися. Наче вперше одне на одного сироти дивилися. А я йшов тоді зі Львова, три дні вже не ївши, то вони мене забрали, і нагодували, і все розказали.
Тирада 27 Яку-будь людину з Ісусом порівнюй: се диво цнотливе і не срамотливе. Мій камінний раю, вітаю тебе! впереміш опале і зелене листя. Матінко пречиста! Imitatio Christi! Летять сніги з хмари,