Сонети. Світовий сонет - Дмитро Васильович Павличко

Божився я, що чиста й світла ти, — Та це брехня, кінця їй не знайти. 153  Дрімав Амур в гаю біля поляни, Палав побіля нього факелок Серцезапальний… Подруга Діани Взяла його й занурила в струмок. За мить живе тепло ручай нагріло, Безвічна гарячінь пішла з землі… Туди приходять лікувати тіло, Цілити дивні немощі й жалі. Мене так само зір мого кохання Опалював і зводив дух на млість, І, прагнучи цілющого купання, Я теж бував там як болящий гість. Та й що? Рятунок — не вода в проточчі, А лиш кохані палахтливі очі. 154 Амур, заснувши в лісі над струмком, Зронив знаряддя, що вогнем палало; А німфи непогрішні потайком Підкралися до факела зухвало, І та найкраща, спритна, наче лань, Пренепорочним сестрам навдогоду Від маршала жагучих почувань Вогонь забрала й кинула у воду. У джерелі нагрілася навік Вода — для оздоровчого купання. Я, раб мого кохання, в той потік Вступав і так дійшов переконання: Любові жар дає воді тепло, Його ж не студить вічне джерело. Шарль Бодлер
СОНЕТИ




СПЛІН ТА ІДЕАЛ ВІДПОВІДНОСТІ Природа — храм живий, де символів ліси Спостерігають нас і наші всі маршрути; Ми в ньому ходимо, й не раз вдається чути Підмурків та колон неясні голоси. Всі барви й кольори, всі аромати й тони Зливаються в могуть єдиного єства. І зрівноважують їх вимір і права Взаємного зв'язку невидимі закони. Є свіжі запахи, немов дітей тіла, Є ніжні, як гобой, звитяжні, молодечі, Розпусні, щедрі, злі, липучі, як смола, Як ладан і бензой, як амбра й мушмула, Що опановують усі безмежні речі; В них — захват розуму, в них відчуттям — хвала. ХВОРА МУЗА Скажи, що сталося, моя ти музо вбога? Ніч одійшла, але в твоїх страшних очах Похмуро палахтить ненависть і тривога; Там видива нічні відбив безумства жах. Чи мучила тебе сукуба тонконога, Рожевий домовик голубив по кутках? Чи кулаком важким, немов скали відрога, Кошмар топив тебе в Мінтурнських болотах? О, як хотів би я, щоб ти була здорова, Щоб сильний дух тебе навіки полонив, Щоб кров твоя текла, як та антична мова, Де в ритмі хвиль живе могутності мотив, Де в грі чергуються — то Феб, натхненник слова, Отець пісень, то Пан, міцний володар жнив. ПРОДАЖНА МУЗА О музо дум моїх, улюбленко палат, Як січень випустить Бореїв на дороги,