Том 10 - Леся Українка
Про улітячу справ у...— Тобто про літературні справи.
Гретхен — так називала Леся Українка Маргариту Михайлівну Комарову-Сидоренко (1870—1929), дочку відомого українського бібліографа, критика і фольклориста М. Ф. Комарова (1844—*
1913). Лесю Українку з Маргариток) Комаровою впродовж усього життя зв’язувала глибока і щира дружба. На похорон Лесі Українки Маргарита Комарова надіслала вінок із написом: «Лесі від її Гретхен».
...Сподіваюсь бачити кна-япу і П у ц а...— Тобто брата Михайла і сестру Ольгу.
«П р о м е т е й» — очевидно, твір Джорджа Байрояа (переклад Евріпідового «Прохметея»).
23. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 18 липня 1889 р. Одеса
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 13—14.
Подається за автографом (ф. 2, № 130).
Рік встановлено за змістом на підставі згадки про перебування на Хаджибейському лимані.
...У и о н е д і л о к...— Лист писано в четвер.
Пашкевич Прасковія Олександрівна (1855—1933) —сестра гімназійного товариша М. II. Косача, учителька. Разом із Лесею Українкою лікувалася на Хаджибейському лимані в 1889 р.
Дроздишка поздоров ля ю...— Тобто наймолодшу сестру Лесі Українки Ісидору. Леся присвоїла їй кілька жартівливих прозвищ: Біла Гусь, Гуся, Гусінька, Дроздик, Дроздоньо, Патя та ін.
«Matrosenlied» (матроська пісня) — твір німецького композитора Роберта Шумана (1810—і 856).
24. ДО О. П. КОСАЧ (матері). 18 серпня 1889 р. Одеса
Вперше надруковано у вид.: Твори в 5-ти т., т. 5, с. 16—17.
Подається за автографом (ф. 2, № 131).
Рік встановлено за змістом на підставі згадки про Броні-славу Приходько, з якою Леся Українка перебувала в Одесі в 1889 р.
«Perles de la poesie franc aise conlemporaine», Leipzig — Amsterdam — антологія французької поезії, що видавалася у 80-х роках XIX ст. (кілька видань). Цю книжку Лесі Українці подарував М. П. Драгоманов.
«Р a u V г е s gens» («Бідні люди») — поема В. Гюго, яку Леся Українка переклала і згодом надрукувала в журналі «Народ» (1891, № 10—12).
Мюссе Альфред де (1810—1857) — французький поет-ро-мантик.
«Перший вінок» — український літературно-художній альманах, у якому було вміщено твори українських письменниць. Виданий 1887 р. у Львові. Тут було надруковано вірші Лесі Українки: «Любка», «На зеленому горбочку», «Літо краснеє минуло» та поему «Русалка».
25. ДО М. П. КОСАЧА. Вересень 1889 р. Нолодялсне
Вперше надруковано у наукових записках Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка АН УРСР «Радянське літературознавство», 1938, №№ 2-3, с. 121-122.
Подається за автографом.
Датується за змістом на підставі опису осені і згадки про наступну поїздку до Одеси, яку Леся Українка зробила в жовтні 1889 р.
Збпраюсь потроху в Одесу.— Вологіш клімат Волині шкодив здоров’ю Лесі Українки; в жовтні 1889 р. вона вдруге їде лікуватися в Одесу.
«Ж аль»~ оповідання Лесі Українки, написане експромтом па конкурсі «Плеяди» на задану тему. Спочатку мало назву «Канапка». Пізніше Леся Українка розгорнула його ширше і дала назву «Жаль» (вперше надруковане 1894 р. в журналі «Зоря», № 9—12).
. ...К азку для дитячого журнал у...— Леся Українка мала намір написати твір «Чотири казки зеленого шуму». В архіві письменниці зберігся автограф, що являє .собою детальний план цього твору (ф. 2, № 842),—задум, очевидно, лишився нездійсненим.
Як там маються «Історичні к а р т и н к и»? — «Плеяда» планувала науково-популярні брошури для освіти народу. Зокрема, задумано було видати серію книжечок з історії України. Леся Українка хотіла написати брошуру про визвольну війну українського народу 1648—1654 pp. під проводом Б. Хмельницького. В архіві письменниці зберігся уривок твору (ф. 2, № 859), у якому розповідається про Запорізьку Січ.
Там уже й Гей и е знов буду писат ь...— тобто перекладати поезії з «Книги иісеїть» Г. Гойне.
Рашевські — Єлизавета Олександрівна та Іван Федорович, знайомі Косачів, походженням із Чернігівщини. Само у Рашовських, як згадує Олена Пчілка, вона вперше познайомилася із П. Косачем. У Рашевських, які жили в Києві на Тарасівській, 7, у березні 1889 р. жила Леся Українка.
...Про чернігівські сорочки.,.— Очевидно, Рашевські обіцяли подарувати Косачам чернігівські вишиванки, але не поспішали виконувати свою обіцянку.
„ Пашкевичева кна-кна — Феофан Олександрович Паш-кевич (1870—1941), тоді студент, пізніше лікар, брат ГІ. О. Паш-кевич (див. примітку до листа 23).
«Ой чи живі, чи здорові всі родичі гарбу-з о в і?» — рядки із поезії «Пісня про гарбуза (Рослинний епос по народній темі)» українського письменника Володимира Степановича Александрова (1825—1893). «Пісня про гарбуза» була надрукована в журналі «Зоря», 1889, № 15-16, с. 249—250, і цього ж року вийшла окремою книжечкою у Харкові.
«К у ш е т к а» — па це слово був оголошений конкурс під час одного засідання «Плеяди», і всі твори учасників гуртка мали назву «Кушетка» (у Лесі Українки: «Кушетка» — «Канапка» — оповідання «Жаль»).
Р е в і з м — слово, штучно створене від французького гёѵе (мрія), тобто мрійність.
...Н емоловський каза в...— Очевидно, мається па увазі Михайло Немоловський, український громадський діяч ліберальпо-буржуазного, пізніше, в роки Великої Жовтневої соціалістичної революції і громадянської війни, буржуазно-націоналістичного напряму.
...К ороленко має житьу Кисв і.— Мова йде про Володимира Галактіоиовича Короленка (1858—1921). Чутка про переїзд письменника до Києва не справдилась.
Мачтет Григорій Олександрович (1852—1901) — російський письменник, близький знайомий родини Косачів. 1876—1884 pp. був на засланні в Архангельській губернії та в Сибіру. Автор революційної нісні «Последнее прости» («Замучен тяжелой иеволей...», 1876), однієї з улюблених пісень В. І. Леніна. На пропозицію Мач-тета Леся Українка експромтом створила поезію російською мовою «Impromptu» («Когда цветет никотиана...»).
...Т арасівська вулиц я...— тобто київські студенти, які переважно селилися в приватних будинках на Тарасівській вулиці поблизу Київського університету.
«Ч ари» — очевидно, літературний твір когось із членів « Плеяди»,
26. ДО M. П. КОСАЧА. Середина листопада 1889 р.
