Мисливці на снігу. Вірші і поеми - Костянтин Вільович Москалець

старого пілігрима) (1994) 
Частина перша
Тирада 1 Король розпатланий і босий на свищику грає а його вітає весь Єрусалим              Бетлеем за ним біжать малі діти біжать живі панни стоять за ним біди плещуть у долоні              сяє орифлама три лілії золоті купаються в крові комонній обшарпаний і побитий без корони              голодний прийшов свободити гріб Господній славімо його
Тирада 2 Чути крики і гомін      по всій Україні плаче велика земля    яблука падають пишна звірота             править народом а як вона править        не знає король міста занедбали          ремество батьків у селах тічкуються      зграї вовків а гори паперу              пливуть і пливуть у руслах колишніх       річок а дари та благання      тепер не доходять до гордого Кракова     города.
Тирада З «Де течеш, Дунаю червоний?» «Там, де стоїть панна з тобою,                                 козаче». «Де ти взяв си барви такої?» «Там, де ти забив турків троє,                                 козаче». «Аби мені лучча зброя, То загладив би ще троє,                              Дунаю». «Коли б мені кармазин, То загинув би й татарин                              не один». «Коли б мені ще й сап’янці, То пойняв би тебе, панцю,                              брей, море, брей!» А Дунай тече, А панна плаче,                 козаче.
Тирада 4 Іди, мій братіку, іди, не жди на левів та ведмедів, що тягнуть золото арабське під жовтим листям кленів. Devotio moderna. Іди, мій братіку, співай, про ясні рани князя неба, про білі шати Діви, про тихі житні зерна. Devotio moderna. Осінні хмари. Останні отари. Agnus Dei, не карай Іуду. Заходить сонце черво… Devotio moderna.
Тирада 5 Коли двері на колодці, коли грати на віконці, отже, пастка на дракона вже готова гонорова.