Характерник - Дмитро Чорнота
Наступної секунди почувся тупіт копит. Татари ще не встигли зрозуміти що то були за постріли, як на їх табір лавою пішли козаки. Командири татар всіма силами намагались вишикувати свої воїнів в шеренги для відбиття атаки. І коли їм це майже вдалось козаки на чолі з Паливодою безперешкодно ввійшли в табір і вдарили одразу майже в центр. Татарва збентежилась. Користуючись тимчасовою збентеженістю, Паливода відрізав татар від їх полонених. Коли ворог заспокоївся, то побачив, що козаків, які захищають ясир, не так і багато. Відтак почали навалюватись на них, щоб відбити полонених і за їх допомогою відкупитися від козаків. Але, коли татари почали серйозно напирати на оборонну лаву козацької сотні, ще три сотні козацької кінноти вихопились з темряви і трави та почали пересуватись по лінії зіткнення між татарами і козаками, що захищали полонених. З цього боку утворилася доволі міцна лінія опору. Тим більше що серед полонених були і козаки, і просто сміливі люди, які просили у своїх рятівників якусь зброю, щоб іти в бій на своїх кривдників.
З протилежного боку був основний натиск. Там Петро Тертий основними силами напирав і наводив жах на атакованих. Потрібно віддати належне татарам. Вони не здавались і бились так, наче все вже вирішено на їхню користь. Помітивши таку неочікувану відвагу з боку супротивника, Тертий наказав з’єднати фланги основної атаки з флангами загону Северина. Таким чином оточивши противника і морально його зламавши.
Однак, татари були загартованими в боях. Тож, просто так здаватись не бажали. Тим більше, що їхній мурза перебував тут же і проявляв неабияку відвагу переміщаючись від флангу до флангу на коні і піднімаючи бойовий дух своїм воїнам. Дуже скоро козаки зрозуміли, що командир татар не якийсь зніжений череватий чиновник, а справжній воїн, що буде стояти до останнього і разом з ним стоятимуть його воїни, які глибоко поважали і боялися свого командира.
Усвідомивши це, козаки трохи втратили бойовий запал. Здавалось, що мурза був усюди і одразу. Він підтримував своїх воїнів усіх в цілому і кожного зокрема, настільки влучно підбирав слова та інтонацію.
Сонце вже вступило у свої права, коли козаки знизили активність в атаці, зупинились і зайняли оборону за своїми похідними бойовими возами.
Ситуація була хитка.
З одного боку був Тертий з великим військом, з іншого Паливода з чотирма сотнями козаків, що відмежовували колишніх татарських полонених. Серед тих полонених добра сотня приєдналась до козаків. Дехто з них теж був козаком, хто раніше, хто пізніше. Дехто з молодих планував приєднатись до козацтва. Проте такої кількості все одно не вистачило б для відбиття повномасштабної атаки з боку декількатисячного війська татар. Але татари не могли повномасштабно атакувати Северина, адже прямо в обличчя їм дихав Тертий, який в разі чого, одразу ж кинеться на допомогу.
Ситуація була хитка.
В таких ситуаціях, як правило, і проявляється командирський талант полководців. Кожен з них має свої плюси і свої мінуси. І тут важливо грамотно скористатись своєю перевагою.
Паливода наказав трохи відійти від табору противника і зусиллями колишніх полонених та своїх воїнів створити військову перешкоду між ними і татарами. Він добре усвідомлював, що в разі повномасштабної атаки татар, головною перевагою його війська буде час. Час: години, хвилини, навіть секунди для того щоб військо Тертого встигло прийти на допомогу. У татар не було стільки сил, щоб стримувати козаків з двох фронтів. Тому їм так чи інак доведеться зробити вибір.
Зараз же точилась боротьба за фланги. Військо Северина було з південного боку татарського табору, а Тертий з військом з північного. Між цими двома одиницями не було сполучення. І якщо ще затемна і під час бою була можливість здійснювати оперативний зв’язок між відокремленими підрозділами, то вдень цьому активно заважали татарські загони.
Того світлого сонячного дня склалось так, що жоден з противників не проявив достатньої активності. Весь день тривали провокаційні виступи і імпровізовані атаки. Ближче до вечора ситуація не змінилася. Северин розумів чого чекають татари, але не розумів чого чекає Тертий з козаками. Паливоді було ясно, що татари чекають підтримки донців. Їх головне завдання – затягувати час. І ця думка дуже непокоїла, враховуючи те, скільки зрадників було виявлено серед вірних січовиків останнім часом.
Коли вже досить стемніло, а активності в бою ніхто не проявляв, Паливода не на жарт занепокоївся. Невже і Тертий з ними? Чому він не атакує поки перевага на нашому боці? Багато питань було в голові Северина. І ці питання потрібно було якнайшвидше вирішити. Так Паливоді кортіло самому в темряві ночі перейти в козацький табір і зустрітись з Тертим. Але він не міг собі цього дозволити. Северин відчував відповідальність за свої побратимів-воїнів і полонених, яких він визволив і мав тепер за них відповідати.
На фоні всього, що відбувалося останні декілька днів, Паливода почав підозрювати мало не кожного в зраді. Навіть він сам зрозумів, що так не може продовжуватись і потрібно заспокоїтись. Северин вирішив дочекатись вечора і, якщо до того часу нічого не відбуватиметься, відправити до Тертого когось зі своїх. Тоді вже все стане ясно.
Проте вечора чекати не довелось. Атака козаків почалась раптово. Тертий вдарив з півночі і дуже активно почав тіснити ворога. Паливода з півдня намагався стримувати татар, однак бачив, що надовго сил його загону не стане. Але, як виявилось, на довго і не було потрібно. З заходу з’явився чималий загін козаків, який напав на татар з флангу і з’єднав основні сили з загоном Паливоди. Виявилось, що цей загін Петро Тертий відправив вже давно. Скритність цього маневру потребувала часу. Тому козаки довго не атакували. Спочатку Тертий відправляв невеликі групи козаків через певний проміжок часу в різні напрямки. Потім всі ці групи зустрічались в умовленому місці подалі від татар і об’єднувались в один суттєвий загін. Таким чином, татари не помітили відхід великої кількості козацьких вершників, а тому не сподівались раптової підмоги з флангу.
