Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

т. / За заг. ред. В.Ф. Бойка. — К.: «Л.С.К.», 2002. — Т. 2. — С.201. ">[404] зазначалось і зазначено в п. 4 чинної Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 р. № 5 "Про судову практику у справах про хабарництво" (далі — постанова ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5)[405], що предметом хабара можуть бути майно (гроші, цінності та інші речі), право на нього (документи, які надають право отримати майно, користуватися ним або вимагати виконання зобов'язань тощо), будь-які дії майнового характеру (передача майнових вигод, відмова від них, відмова від прав на майно, безоплатне надання послуг, санаторних чи туристичних путівок, проведення будівельних або ремонтних робіт тощо). ПВСУ у названій постанові також роз'яснює, що послуги, пільги і переваги, які не мають майнового характеру (похвальні характеристики чи виступ у пресі, надання престижної роботи тощо), не можуть визнаватися предметом хабара. Одержання їх може розцінюватись як інша (некорислива) заінтересованість при зловживанні владою чи службовим становищем і за наявності до того підстав кваліфікуватися за відповідною частиною ст. 364 КК (див. п. 4 постанови ПВСУ від 26 квітня 2002 р. № 5). Звернемо увагу на те, що наведене роз'яснення ПВСУ дещо некоректне, оскільки слово "корисливий" у словниках української мови вживається у двох значеннях: у широкому — який прагне до власної вигоди взагалі, у вузькому — який прагне до власної наживи[406], а під вигодою розуміється "те, що дає добрі наслідки в чому-небудь, якийсь зиск та ін."[407]. Нажива — це "легке нетрудове збагачення; поступове збирання, нагромаджування, набування матеріальних цінностей, майна, грошей та ін."[408]. Таким чином, корисливість може бути вигодою матеріальною (прагнення матеріально збагатитись) і вигодою нематеріальною (прагнення отримати вигоду взагалі). Від отримання послуг немайнового характеру службова особа також має вигоду в широкому розумінні, оскільки ними задовольняються якісь її потреби. ПВСУ ж, даючи наведене роз'яснення, корисливість як аксіому пов'язує лише з матеріальною вигодою.

У теорії кримінального права до послуг немайнового характеру пропонується також відносити інтимний зв'язок[409], улесливу характеристику, виступ на "захист" службової особи, яка критикується за хиби в роботі[410]. Послугами немайнового характеру, очевидно, мають вважатись надання більш оплачуваної чи престижної роботи особам, які є близькими службовій особі, визнання таких осіб призерами різних конкурсів тощо.

Щодо визнання предметом хабара послуг майнового характеру, як і визнання предметом вимагання дій майнового характеру, зазначимо, що самі по собі послуги як майнового, так і немайнового характеру, які проявляються у вчиненні особою якихось дій, як-то виконання певної роботи (за плату чи безоплатно), предметом злочину визнаватись не можуть. У таких випадках предметом злочину є вигода (майнова чи немайнова), яку одержує особа, якій надані певні послуги чи на користь якої виконана певна робота (вчинені певні дії). Суть отриманої вигоди, якщо вона має майновий характер, у тому, що особа не несе матеріальних затрат на оплату наданих їй послуг чи виконаної для неї роботи, або ж оплачує їх у розмірі, меншому їх реальної вартості.

Під послугою розуміється дія, вчинок, що дає користь, допомогу іншому, задовольняє чиїсь погреби[411].

Одержуючи певну послугу, особа, якщо така послуга є корисною для неї, задовольняє якісь свої потреби, отримує певну вигоду. Надання такої послуги і є умовою вчинення особою, яка її одержала, певних дій на користь особи, яка таку послугу надала.

Майно є одним із видів об’єктів цивільних прав. Згідно зі ст. 177 ЦК України, об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага. Терміни "матеріальні блага" та "нематеріальні блага" вжиті у ст. 177 ЦК України як видові поняття об'єктів цивільних прав, а як родове поняття об'єктів цивільних прав у цій статті вжито термін "блага". Майном як особливим об'єктом цивільних прав у ст. 190 ЦК України вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки. Таким чином, гроші та цінні папери ЦК України визнаються різновидом речей, а речі — різновидом майна. Під річчю у ст. 179 ЦК України розуміється предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки. Види речей визначаються ст. 180, 181, 183–189 ЦК України.

У главі 15 "Нематеріальні блага" ЦК України до нематеріальних благ віднесені:

— результати інтелектуальної, творчої діяльності та інші об'єкти права інтелектуальної власності (ст. 199);

— інформація — документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що мали або мають місце у суспільстві, державі та навколишньому середовищі (ст. 200);

— особисті немайнові блага: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

До інших благ, які охороняються цивільним законодавством, відносять недоторканність особистого та сімейного життя, таємницю листування, телефонних розмов, вільний вибір місця проживання, свободу пересування, свободу віросповідання тощо