Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко

4. Про істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян, або державним чи громадським інтересам, або інтересам окремих юридичних осіб див. п. 5 коментаря до ст. 364.

5. Суб'єктивна сторона злочину характеризується виною у формі необережності в обох її видах. Злочинна недбалість має місце тоді, коли особа не передбачає можливості настання суспільно небезпечних наслідків через невиконання чи неналежне виконання своїх обов’язків, хоча повинна була і могла їх передбачити. А злочинна самовпевненість — це коли особа передбачала можливість настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, але легковажно розраховувала на їх відвернення.

Несумлінне ставлення до виконання своїх обов’язків може бути як умисним, так і необережним.

6. Суб'єкт злочину — спеціальний, ним може бути тільки службова особа (про поняття службової особи див. пп. 7—12, 17 коментаря до ст. 364).

7. Кваліфікованим видом складу злочину, передбаченого ч. 2 ст. 367, с спричинення вчиненням вказаним у ч. 1 ст. 367 діянням тяжких наслідків (про тяжкі наслідки див. п. 12 коментаря до ст. 364).

Стаття 368. Одержання хабара

1. Одержання службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища, —

карається штрафом від семисот п'ятдесяти до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від двох до п'яти років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Одержання хабара у великому розмірі або службовою особою, яка займає відповідальне становище, або за попередньою змовою групою осіб, або повторно, або поєднане з вимаганням хабара, —

карається позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

3. Одержання хабара в особливо великому розмірі або службовою особою, яка займає особливо відповідальне становище, —

карається позбавленням волі на строк від восьми до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна.

Примітки: 1. Хабарем у великому розмірі вважається такий, що у двісті і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, в особливо великому — такий, що у п'ятсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

2. Службовими особами, які займають відповідальне становище, є особи, зазначені в пункті 1 примітки до ст. 364, посади яких згідно зі статтею 25 Закону України "Про державну службу" віднесені до третьої, четвертої, п'ятої та шостої категорій, а також судді, прокурори і слідчі, керівники, заступники керівників органів державної влади та управління, органів місцевого самоврядування, їх структурних підрозділів та одиниць. Службовими особами, які займають особливо відповідальне становище, є особи, зазначені в частині першій статті 9 Закону України "Про державну службу", та особи, посади яких згідно із статтею 25 цього Закону віднесені до першої та другої категорій.

3. Повторним у статтях 368 і 369 цього Кодексу визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями.

4. Вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або невчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть заподіяти шкоду правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

1. Відповідальність за одержання хабара передбачена статтею 368 КК. Згідно з її ч. 1 цей злочин виражається в одержанні службовою особою в будь-якому вигляді хабара за виконання чи невиконання в інтересах того, хто дає хабар, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища. Відповідальність хабародавця за давання хабара передбачена ст. 369 КК. Ці два злочини у теорії кримінального права, правозастосовчими органами та у нормативно-правових актах називаються “хабарництвом", оскільки вони взаємопов'язані між собою: не може бути одержання хабара без його давання і навпаки. За відсутності одержання чи давання хабара дії особи можуть утворювати лише готування до вчинення відповідного злочину чи замах на його вчинення. КК 1960 р. передбачалась відповідальність ще за один різновид хабарництва — посередництво в хабарництві. За чинним КК дії "посередника" в одержанні чи даванні хабара мають кваліфікуватися як співучасть у вчиненні одного з цих злочинів залежно від конкретних (фактичних) обставин справи.

2. Хабар як предмет злочину об'єктивно у більшості випадків є засобом досягнення певної мети (певного результату) хабародавцем, коли він зі своєї ініціативи дає його службовій особі з метою спонукати її вчинити чи утриматись від вчинення певних дій в його власних інтересах чи в інтересах третьої особи.

Як уже зазначалось у гл. 2 розділу І, на думку більшості вчених, які займались дослідженням питань відповідальності за хабарництво, одержання хабара є корисливим злочином, а тому його предмет має виключно майновий характер[403]. Ця позиція сприйнята і судовою практикою, в тому числі і Пленумом Верховного Суду України, в п. 5 постанови якого від 7 жовтня 1994 р. № 12 “Про судову практику в справах про хабарництво"