Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко
2. Документ — це передбачена законом матеріальна форма одержання, зберігання, використання і поширення інформації шляхом фіксації її на папері, магнітній, кіно-, відео-, фотоплівці або на іншому носієві (ст. 27 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 р.[398]). Іншим носієм може бути, зокрема, оптичний диск (диск для лазерних систем зчитування) (див. абз. 4 ст. 1 Закону України від 9 квітня 1999 р. "Про обов'язковий примірник документів")[399]. Документи можуть виготовлятись на основі фото-комп'ютерних технологій на пластиковій картці, наприклад документи про освіту. Такі документи ламінуються (покриваються за допомогою термічної обробки полімерною плівкою) з обох боків (див. Порядок замовлення, видачі та обліку документів про освіту в Україні: Затверджено наказом Міністерства освіти і науки України від 30 серпня 2001 р. № 615)[400].
Під офіційними документами розуміють акти органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, а також установ, підприємств чи організацій незалежно від форми власності, складені або засвідчені в установленому законом порядку службовими особами цих органів, установ, підприємств чи організацій (примітка І).
3. Статтею 366 передбачена відповідальність за три види дій, вчинення яких, за наявності всіх інших ознак складу цього злочину, може кваліфікуватись як службове підроблення:
1) внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей;
2) вчинення службовою особою іншого підроблення офіційних документів;
3) складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів.
Оскільки у тексті диспозиції ч. 1 ст. 366 між словами "складання" та "видача" вжито об'єднувальний сполучник “і", то для наявності складу злочину у цій формі у діях службової особи повинні мати місце і складання, і видача нею одного й того ж офіційного документа. Само по собі складання службовою особою завідомо неправдивих документів без їх видачі чи видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, складених іншою службовою особою, складу злочину, передбаченого ст. 366, не утворює.
У науково-практичних коментарях до ст. 366 (ст. 172 КК 1960 р.) та роботах, в яких дається кримінально-правова характеристика складу злочину "службове підроблення", висловлюється і інша точка зору, автори якої вважають, що видача завідомо неправдивого документа може бути здійснена і службовою особою, яка видала документ, підроблений іншою особою, тобто вважають, що ст. 366 передбачена відповідальність не за три, а за чотири види дій, розглядаючи складання і видачу завідомо неправдивих документів як окремі, альтернативні, самостійні дії (примітка 2). Зазначимо, що така позиція раніше поділялась і одним із авторів цього коментаря до ст. 366[401]. З такою позицією погодитись не можна, оскільки вона є поширювальним тлумаченням кримінального закону. Вживши між словами "складання" та "видача" об'єднувальний сполучник "і", а не роз'єднувальний сполучник "або" ("чи"), законодавець тим самим визначив, що закінченим злочин, передбачений ч. 1 ст. 366, є лише за умови і складання, і видачі однією й тією ж службовою особою одного й того ж документа, тобто для наявності складу злочину службового підроблення у цій формі (складання і видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів) обов'язковим с вчинення особою послідовно двох дій: складання такого документа і наступна його видача.
Злочин, передбачений ч. 1 ст. 366, відноситься до злочинів невеликої тяжкості, а тому складання службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів з метою їх наступної видачі не може кваліфікуватись, згідно з ч. 2 ст. 14 КК, як готування до вчинення передбаченого ч. 1 ст. 366 злочину.
Під внесенням до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей розуміється внесення в текст офіційного документа відомостей, які повністю чи частково не відповідають дійсності, тим самим перекручують, спотворюють зміст фактів (зміст реквізитів), які мають юридичну силу і посвідчуються цими документами. При цьому документ може бути зовнішньо оформлений правильно і мати всі реквізити справжнього документа, заповнені у встановленому порядку з дотриманням правил їх внесення до документа та посвідчення їх справжності. Але обов'язковим є невідповідність відомостей дійсності. Порушення встановленого порядку заповнення реквізитів офіційних документів, не пов'язане із спотворенням, перекрученням змісту фактів, що посвідчуються документом, зокрема порушення порядку фіксації інформації на матеріальному носієві, є порушенням службових обов'язків і, за наявності підстав, може кваліфікуватися як зловживання службовим становищем чи перевищення службових повноважень (наприклад, заповнення реквізитів документа неналежною особою чи порушення порядку їх заповнення). Якщо інформація, що міститься в документах, відповідає дійсності, і зовнішньо вони оформлені з дотриманням вимог, що пред'являються до їх реквізитів, то мова має йти про порушення порядку виготовлення документів.
4. При визначенні (тлумаченні) змісту поняття "підроблення документів", яке вживається у диспозиції ч. 1 ст. 366 КК, необхідно враховувати, що воно не співпадає за змістом з поняттям "підроблення документа", вжитим законодавцем у диспозиції ч. 1 ст. 358, яка є загальною нормою щодо норми, сформульованої у ст. 366. Поняття “підроблення документа" у ст. 358 більш широке за змістом: під підробленням документа у ст. 358 розуміється виготовлення фальшивого офіційного документа або внесення в справжній документ неправдивих відомостей чи внесення змін у текст виданого документа, які викривляють зміст фактів, що мають юридичну силу і посвідчуються документом. У статті ж 366 як самостійні дії названо внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, які є одним із видів підроблення документів. Складання завідомо неправдивих документів с також нічим іншим, як їх підробленням.
Службове підроблення (ст. 366 КК) є злочином з формальним складом, тобто є закінченим з моменту вчинення службовою особою дій, альтернативно передбачених ч. 1 ст. 366 КК. Передбачений ч. 2 ст. 366 КК склад злочину є злочином з так званими похідними наслідками.
Статтею 366 КК, на відміну від ст. 358 КК, не передбачена відповідальність
