Злочини у сфері службової діяльності: кримінально-правова характеристика. - П. П. Андрушко
Насильство при перевищенні влади або службових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство може полягати, зокрема, в незаконному позбавленні волі, завданні побоїв або ударів, заподіянні легких або середньої тяжкості тілесних ушкоджень, у вчиненні дій, характерних для мордування, а психічне насильство — у реальній погрозі заподіяння фізичного насильства щодо потерпілого чи його близьких (див. п. 8 зазначеної постанови).
Застосування зброї при перевищенні влади або службових повноважень передбачає не лише її використання для нанесення тілесних ушкоджень або заподіяння смерті потерпілому, але й погрозу застосування зброї. Під зброєю, застосування якої утворює кваліфікований вид перевищення влади або службових повноважень, слід розуміти не лише вогнепальну, в тому числі мисливську гладкоствольну, чи холодну зброю, які є предметом злочинів, передбачених ст. 262, 263 КК, а й будь-які інші види зброї, тобто предмети, призначені для ураження або знищення живої цілі, знищення, руйнування, пошкодження іншої цілі, а так само для будь-якого негативного впливу на природне середовище, а також предмети, що містять хімічні речовини, хвороботворні мікроорганізми та токсичні продукти їх життєдіяльності і можуть бути використані із зазначеними цілями. Вид зброї для кваліфікації дій службової особи, яка її застосувала, за ч. 2 ст. 365 КК значення не має. Зброєю мають визнаватись і вибухові пристрої. Якщо внаслідок застосування зброї потерпілому було заподіяно тяжке тілесне ушкодження або смерть, дії винного кваліфікуються за сукупністю злочинів — за ч. 3 ст. 365 за ознакою спричинення тяжких наслідків з обов'язковим інкримінуванням ознаки його вчинення із застосуванням зброї, та відповідною статтею, що передбачає відповідальність за злочини проти життя і здоров'я особи, а за наявності необхідних підстав — ще і за сукупністю зі ст. 262 (за викрадення, привласнення, вимагання вогнепальної зброї або заволодіння нею шляхом шахрайства або зловживання службовим становищем) чи ст. 263 (за незаконне поводження зі зброєю).
10. Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, необхідно вважати дії, які завдають йому особливого фізичного болю чи моральних страждань. Такі дії можуть полягати у протиправному застосуванні спеціальних засобів (наручників, гумових кийків, отруйних газів, водометів тощо), у тривалому позбавленні людини їжі, води, тепла, залишенні її у шкідливих для здоров'я умовах, у використанні вогню, електроструму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, а також у приниженні честі, гідності, заподіянні душевних переживань, глумлінні тощо (див. п. 9 названої постанови).
11. Про поняття “тяжкі наслідки" див. п. 12 коментаря до ст. 364.
Тяжкими наслідками потрібно вважати також заподіяння потерпілому тяжких тілесних ушкоджень або смерті, доведення його до самогубства, спричинення матеріальних збитків, які у 250 і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян, розвал діяльності підприємства, установи, організації, їх банкрутство, створення аварійної ситуації, що потягла людські жертви, тощо. Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з умисним заподіянням смерті або тяжкого тілесного ушкодження, повинно кваліфікуватися за сукупністю злочинів, передбачених ч. 3 ст. 365 та відповідно ст. 112, 115, 121, ч. 3 ст. 345, ч. 3 ст. 346, 348, ч. 3 ст. 350, ч. 3 ст. 377, 379, ч. 3 ст. 398, 400.
Необережне заподіяння смерті чи тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні влади або службових повноважень охоплюється ч. 3 ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 119 чи ст. 128 КК не потребує.
Умисне вбивство або умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, вчинене службовою особою при перевищенні меж необхідної оборони або у разі перевищення заходів, необхідних для затримання злочинця, кваліфікується за ст. 118 або ст. 124 КК.
Перевищення влади або службових повноважень, що призвело до самогубства потерпілого чи спроби його вчинити, наслідком якої стало тяжке тілесне ушкодження, кваліфікується за ч. 3 ст. 365 КК і додаткової кваліфікації за ст. 120 КК не потребує (абз. 2, 3 п. 11 постанови ПВСУ від 26 грудня 2003 р. № 15).
У разі, коли при перевищенні влади або службових повноважень, вчиненому службовою особою, яка не є працівником правоохоронного органу, фізичне насильство полягало в катуванні, відповідальність за яке передбачена ч. 1 ст. 127 КК, вчинене охоплюється ч. 2 ст. 365 КК. Якщо катування містило ознаки злочину, відповідальність за який передбачена ч. 2 ст. 127 КК, дії службової особи необхідно кваліфікувати за сукупністю злочинів — за ч. 2 ст. 127 і ч. 2 ст. 365 КК (див. п. 12 постанови ПВСУ “Про судову практику у справах про перевищення влади або службових повноважень" від 26 грудня 2003 р. № 15). Катування, вчинене працівником правоохоронного органу, кваліфікується лише за ч. 3 ст. 127 КК, а якщо воно призвело до загибелі людини — за ч. 4 цієї статті і додаткової кваліфікації за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК не потребує. Якщо при цьому вчинені і дії, передбачені ч. 2 ст. 365 КК, які не є катуванням (не охоплюються ст. 127 КК), вони підлягають кваліфікації і за ч. 2 чи ч. 3 ст. 365 КК.
Перевищення влади або службових повноважень, поєднане з незаконним позбавленням волі (ч. 1 або ч. 2 ст. 146 КК), кваліфікується за ч. 2 ст. 365 КК, а якщо таке позбавлення волі потягло тяжкі наслідки (ч. 3 ст. 146 КК) — за ч. 3 ст. 365 КК. Вчинення цих злочинів організованою групою належить кваліфікувати за сукупністю ч. 3 ст. 146 та ч. 3 ст. 365 КК (абз. 2 п. 12 вказаної постанови ПВСУ).
Питання про відповідальність службової особи, яка перевищила владу або службові повноваження на підставі наказу чи розпорядження керівника, і це потягло шкідливі наслідки, вирішується з урахуванням вимог ст. 41 КК (див. п. 16 зазначеної постанови ПВСУ).
12. Коли службова особа перевищила владу або службові повноваження з метою запобігти шкідливим наслідкам, більш значним, ніж фактично заподіяна шкода, і їх не можна було відвернути іншими засобами, її дії як вчинені
