Дейл Карнегі. Як подолати неспокій і почати жити - Дейл Карнегі
Правило 6. Пам'ятайте, що ніхто не помер від безсоння і нестачі сну. Шкоди завдає не безсоння, а тривога з цього приводу.
Частина VIII
Як я подолав неспокій
25 правдивих історій
Шість великих прикростей, котрі спіткали мене одночасно
С. І. Блеквуд
літку 1943 року мені здавалося, що половина світових проблем впала мені на плечі.Понад сорок років я провадив тихе, розмірене життя, наповнене звичайними клопотами чоловіка, батька та підприємця. Зазвичай мені легко вдавалося вирішувати проблеми, аж раптом — бах! Бах! БАХ!! БАБАХ!!!!! Шість великих прикростей спіткали мене. Цілу ніч я крутився у ліжку, з жахом очікуючи наступного дня, оскільки зіткнувся із шістьма проблемами:
1. Мій комерційний коледж балансував на краю фінансової катастрофи, бо хлопці пішли на війну, а дівчата заробляли гроші на військових заводах, тож їм не потрібне було навчання.
2. Мій старший син пішов до армії, і моє серце хололо від жаху, що його уб'ють.
3. Муніципалітет Оклахоми розпочав судовий процес, намагаючись відібрати ділянку для будівництва аеропорту, а мій дім, який дістався мені від батька, стояв у центрі цього масиву. Я знав, що мені заплатять лише десяту частину від вартості будинку, а найгірше те, що я втрачу свій дім, — і невідомо, чи знайду я новий для нашої великої сім'ї, тому що житла в місті було обмаль. Я боявся, що нам доведеться жити у наметі. Більше того, я не знав, чи нам вдасться купити намет.
4. Колодязь на моїй ділянці пересох, бо біля дому викопали канал. Викопати новий колодязь означало викинути на вітер п’ятсот доларів, оскільки на землю вже наклали судову заборону. Я вже два місяці возив воду для худоби бідонами, тож боявся, що так триватиме до кінця війни.
5. Я жив за десять миль від свого коледжу у мене була картка на бензин класу В, а це означало, що я не можу купити нові шини, тож я не уявляв, як їздитиму на роботу коли вичовгані шини мого старенького «форда» вийдуть з ладу.
6. Моя старша донька екстерном закінчила школу. Вона хотіла вступити до коледжу, але у мене не було грошей, щоб оплатити її навчання. Я знав, що це страшенно її засмутить.
Думав я, думав над тими проблемами та й вирішив записати їх, бо мені здавалось, що жодна людина у світі не страждає так, як я. Я не боявся труднощів, коли знав, що у мене є найменший шанс їх подолати, але в цьому випадку мені здавалося, що ситуація геть вийшла з-під контролю. Я нічого не міг зробити. Тому я відклав аркуш із переліком своїх проблем і забув про нього на кілька місяців. Через півтора року, розбираючи свої папери, я випадково знайшов цей список і з цікавістю та величезною користю для себе перечитав його. Тепер я побачив, що жодна з тих катастроф так і не стала реальністю. Ось що сталося насправді:
1. Виявилося, що всі мої тривоги з приводу можливого закриття коледжу були марними, бо уряд почав платити комерційним коледжам за навчання ветеранів, і мій заклад незабаром був завантажений на сто відсотків.
2. Виявилося, що всі мої тривоги з приводу сина були марними: він пройшов всю війну без жодної подряпини.
3. Виявилося, що всі мої тривоги з приводу конфіскації землі були марними, оскільки за милю від моєї фірми знайшли нафту, і земля настільки подорожчала, що аеропорт не зміг її придбати.
4. Виявилося, що всі мої тривоги з приведу відсутності води були марними, бо, дізнавшись, що земля не буде конфіскована, я заплатив за поглиблення колодязя, і ми знайшли потужний водяний пласт.
5. Виявилося, що всі мої тривоги з приводу шин були марними, оскільки завдяки ремонту та обережному водінню старі шини якось протрималися.
6. Виявилося, що всі мої тривоги з приводу доньчиної освіти були марними, оскільки всього за два місяці до навчального року мені запропонували аудиторську роботу, яку я міг виконувати увечері, тож я зміг вчасно відправити її до коледжу.
Я часто чув, що дев'яносто дев'ять відсотків речей, за які ми тривожимося, ніколи не відбуваються, але ця стара приказка не мала для мене особливого сенсу, поки я не натрапив на список проблем, складений півтора року тому.
Зараз я вдячний долі за цей болючий досвід. Я отримав урок, якого ніколи не забуду. Я побачив всю безглуздість хвилювання з приводу подій, які так і не настали, — подій, які лежать поза нашим контролем і можуть ніколи не відбутися.
Пам'ятайте: сьогодні — це завтра, через яке ви хвилювалися вчора. Запитайте себе, звідки мені ЗНАТИ, що проблема, через яку я хвилювався, справді виникне?
Я можу обернутися на переконаного оптиміста всього за годину
Роджер В. Бебсон, відомий економіст
оли в мене депресія, я лише за годину можу здолати неспокій і перетворитися на переконаного оптиміста.Ось як я це роблю. Я йду до своєї бібліотеки, заплющую очі й підходжу до полиць з історичними книгами. Із заплющеними очима я обираю книгу, наприклад, «Завоювання Мексики» Прескотта чи «Життя дванадцяти цезарів» Светонія. Так само наосліп розгортаю книгу на будь-якій сторінці. Потім розплющую очі й читаю годину; і що більше я читаю, то краще розумію, що світ завжди перебував У стані агонії, що цивілізація завжди балансувала на межі прірви. Сторінки історії переповнені трагічними розповідями про війни, голод, бідність, винищення та звірства, яких людина завдавала людині. Після години такого читання я розумію: хоч як несолодко нам зараз живеться, та з минулим це життя неможливо й порівняти. Це дозволяє мені бачити свої клопоти в належній перспективі. Крім того, я розумію, що загалом світ поступово змінюється на краще.
Ось метод, який заслуговує цілого розділу. Читайте історію! Подивіться на останні десять тисяч років — і ви побачите, які банальні ВАШІ проблеми перед обличчям вічності.
Як я позбувся комплексу меншовартості
Емер Томас, колишній сенатор США від штату Оклахома
оли мені було п'ятнадцять, я постійно страждав від тривог, страхів та комплексів. Я був дуже високий і худий, мов тичка.