Країна Моксель, або Московія. Книга 2 - Володимир Броніславович Бєлінський
4. Воздвиження Хреста. "Побудована... у 1218 році" [51, с. 56].
5. Іоакима і Анни. "Закладена... 1 травня 1196 року" [51, с. 56].
6. Різдва Богородиці. "Вона спочатку побудована в 1148 році" [51, с. 56].
Більше ні церков, ні монастирів у місті Володимирі та його околицях до 1238 року не існувало. І, як бачать читачі, переважна більшість у 1238 році здалися ханові Батию "на капітуляцію", принесли татарському ханові присягу на вірність і продовжили свою діяльність. До речі, названі останніми три церкви в 1238 році також не було зруйновано.
Місто Суздаль
Монастирі:
1. Ризположенський монастир (жіночий), у місті. "Існує з 1207 року" [51, с. 41].
Про його існування ми вже згадували, як про монастир, що потрапив до привілейованих за часів Батия.
2. Димитрівський монастир (чоловічий), у місті. "Він заснований (нібито. — В. Б.) ще близько 1096 року;.. Обитель у 1238 році розграбована й спалена; вочевидь, що вона тоді й загинула: тому що про час знищення її ніяких звісток нема" [51, с. 44—45].
3. Кидекшський, або Кидекоцький-Борисоглібський, монастир (чоловічий), за 4 версти від м. Суздаля. "Він був заснований у 1152 році... Коли (обитель. — В. Б.) скасована, невідомо" [51, с. 45].
Церкви (храми):
1. Спаська церква. "Побудована в 1152 році" [51, с. 57].
Місто Муром
Монастири
1. Преображенський монастир (чоловічий), у місті. "Відомо, що наприкінці XI століття він уже існував" [51, с. 30]. Татарами в 1238 році не порушений.
Церкви (храми):
1. Благовіщення Богородиці. "Побудована близько 1170 року" [51, с. 57]. "На місці церкви XII століття св. Князем Костянтином Святославичем Муромським побудовано монастир... після 1553 р.” [51, с. ЗО].
Місто Переяславль-Заліський
Монастирі:
1. Нікітський монастир (чоловічий), за 3 версти від міста. "Про існування її (обителі. — В. Б.) згадується вперше в другій половині XII століття" [51, с. 32].
Обитель Батиєм у 1238 році не порушена.
Церкви (храми).
1. Спаса Преображення. "Побудована в 1152 році" [51, с. 57].
Місто Юр’єв
Монастирі
У місті до 1238 року монастирів не існувало.
Архангельський чоловічий монастир був зведений у другій половині XIII століття.
Церкви (храми):
1. Георгія Великомученика. "Собор... побудовано у 1152 році, перебудовано 1234 року" [51. с. 57].
Названо всі монастирі й церкви (храми), зведені на території Володимирської губернії до 1238 року, тобто — до входження ростовсько-суздальської землі до складу держави Золота Орда.
Зовсім не густо. Природно, всі церкви побудовано в "зачастокольних містах", і лише три монастирі розташовані поза межами "міст", однак у безпосередній близькості від них.
Для порівняння треба сказати, що в книзі Олександра Ратшина згадується про 83 культові заклади, відомі у Володимирській губернії до другої половини XIX століття. Всі інші монастирі, пустині й значні церкви, а їх 71, зведені після 1238 року.
Ми стикаємося з винятково важливим та цінним матеріалом, і читачам ще належить переконатися, наскільки він важливий, щоб звільнитися від московської історичної химери.
Для продовження аналізу звернімося до сусідніх із Володимирською губерній. Подивимось, як православ’я зуміло "зачепитися" за фінський етнос там.
РЯЗАНСЬКА ГУБЕРНІЯ
Місто Рязань
Монастирі:
1. Богословський монастир (чоловічий), за 25 верст від Рязані на березі Оки. "Він заснований на початку ХІІІ століття" [51, с. 461].
Я вже писав, як підносив цей монастир хан Батий, як сотні років правителі Золотої Орди шанували цю обитель. Подібне, як розуміють читачі, робилося неспроста.
Для подальшої розмови про Рязань необхідно внести ясність. Нинішнє місто розташоване від старого за 50 верст. І містом Рязанню воно почало іменуватися тільки з кінця XIV століття. До того йменувалося Переславлем Рязанським.
Церкви (храми):
1. Бориса і Гліба. "Собор колишній у давній Рязані... згадується (нібито. — В. Б.) перший раз у літописах 1094 року... На цьому місці тепер село... віддалене від нинішнього губернського міста Рязані на 50 верст за течією Оки... Церква ця... при навалі Татар, 1237, Грудня 21 геть зруйнована" [51, с. 466].
Місто Зарайськ
Церкви (храми):
1. Миколи Чудотворця. "Собор у повітовому місті Зарайську існує, як здається, ще з XII століття" [51, с. 466]. Церква не зруйнована військами хана Батия.
Іншим до 1238 року Рязанська губернія похвалитися не змогла. Що цілком зрозуміло. Тому що Рязанська губернія лежала за Володимирською на шляху просування православ’я.
ТВЕРСЬКА ГУБЕРНІЯ
Місто Твер
Монастирі:
Про існування у Твері до 1238 року монастирів російська історія не знає. Цілком імовірно. їх до 1238 року не було на території Тверської губернії. Однак про це поговоримо нижче.
Церкви (храми):
1. Преображенія Господнього. "Кафедральний собор... У XIII столітті на цьому місці була церква Козьми і Дем'яна, замість якої дружина В. К. Ярослава III... побудувала... церкву в ім’я Спаса Преображенія: вона закладена ... в 1285... й освячена 8 листопада 1290 Єпископом Андрієм..." [51, с. 519].
Ця церква "затягнена" мною в "добатиєвий період" трохи штучно. Я зважився це зробити, оскільки в XIII столітті церква вже повинна була супроводжувати князівське поселення. Хоча цілком зрозуміло, що до 1238 року Твер могла й не мати князя.
Місто Торжок
Монастирі:
Тут пан Олександр Ратшин чи із власного бажання, чи за підказкою церковних московських владик запустив у свою книгу відверту брехню.
Послухайте:
"Борисоглібський (монастир. — В. Б.) чоловіч., у повітовому місті Торжку, на березі ріки Тверця... Заснований у 1030 році Преподобним Єфремом, що колись був Боярином і головним Конюшим у св. Князів Бориса і Гліба" [51, с. 510].
Російські професори (О. О. Шахматов) довели, що князі Борис і Гліб ніколи ногою не ступали в ростовсько-суздальську землю. Хоча це й не дивно — московська облуда завжди мирно уживалась із істиною.
Однак іноді й самі "великороси" спростовували своїх брехунів. Читаймо:
"Торжок, місто обласного підпорядкування, центр Торжокського р-ну Калінінської області РРФСР... Відомий з 1139 (року)" [16, т. 26, с. 105].
Тобто в 1030 році Торжка, як поселення, не існувало. А забиратися в мерянські ліси ніхто б у ті часи не посмів. Ми пам'ятаємо, як значно пізніше, 1071 року, меряни зустріли Яна Вишатича і його супутників (дружину). Та й де можна було набрати в 1030 році братію для монастиря серед язичників-фінів, якщо в ті роки в землі мері ще не ступала нога священика? Тут можна поставити багато запитань, на які московська історія не має достовірних відповідей. А московської брехні ми наслухалися вдосталь.
На тім і закінчилося просування православ’я до 1238
