Дохристиянські вірування українського народу - Іван Іванович Огієнко

В нашій давній літературі віщі сни були звичайним явищем; напр., їх повно в літературі, перекладній з грецького: в Олександрії, в Історії Юдейської війни Йбсифа Флавія, в повісті про Девгенія й т. ін. а вже в Життях Святих снів повно. Не мало снів і по наших Літописах.

Дуже сильно описаний сон Київського, князя Святослава Грозного в нашій пам'ятці 1187-го року «Слово о полку Ігоревім», і це дуже цінне джерело для досліду наших снів у старовину. Подаю цей важливий сон у перекладі: «А Святослав бачив смутний сон (це по поразці князя Ігоря половцями). У Києві на горах — розповідає він, — зодягали мене звечора чорним покривалом на ложі тисовому, черпали мені сине вино, з отрутою змішане, порожніми сагайдаками поганих чужинців сипали мені на лоно великі перла (женчюг), і пестили мене. І ось уже дах без гребеня в мойому златоверхому теремі! Всю ніч з вечора грали темносірі (бусові) ворони. Біля Плісненська на болоні були нетрянські гадюки (дебрські сані), і неслися до синього моря».

Академік В. Перетц у своїй праці про «Слово» 1926 р. перевірив ці сни по стародавніх Сонниках, і ствердив, що в цьому сні Святослава визначають: перла — сльози (267), так само як і намисто, постіль

— на недугу, чорна одіж — на печаль, змія та крук

— на нещастя, а дах без гребеня віщує покійника. Треба ще додати, що українці вірять, що сон звечора особливо віщий і конче сповниться. Златоструй XII віку подає: «Аки бисер — слези знаменуя».

Різних Сонників у нас було дуже багато, але старші зовсім не дійшли до нас. Відомий сербський Сонник XV в., а український найдавніший 1780-го року (з бібліотеки П. К. Симоні). Звичайно, толкуванням снів сильно зловживали, і сильно їм довірялися, а тому вже в Пролозі під 27 лютим дається Слово Антіоха: «Яко не подобаєть вірувати сном», де виступається вже проти снів.

«Сон у руку» — це сон, що неодмінно сповниться, в Україні такі сни в середу (Ю. Косач: Еней, 1947 ст. 27). У «Землі» О. Кобилянської 1901 р. подається, що «Докія зналася на снах. Полум'я значило відомість. Дим — зла новина, а що дим клубився гадюкою до хлопця — означало лихі люди» 180. Марко Вовчок (МІ ст. 4): «Як дівчині сниться місяць

— то жених, а як молодиці — чоловік приїде або син народиться… Люборацькі» Свидницького 151: «Як сняться людині гроші або що яйце їси, або яблука, вишні, то будуть бити». «Повія» П. Мирного: Коли собака сниться — то напасть 65.

Б. Харченко в «Волині» 1959 р. І. 128 подає: «Сон з середи на четвер збувається».

Цих повір'їв дуже багато у всіх письменників, а особливо в старших, але я подаю їх тут тільки для зразка, подаю мало.

Т. Шевченко (1814–1861). Я води набрала та вповні шлях і перейшла 115 (вид. 1947 р.), — щоб пощастилося. «Назар Стодоля»: Залишки горілки хазяйка підкидає під стелю і проказує: Щоб вороги не знали й сусіди не знали! (513 за вид. 1949 р.)

М. Вовчо^к: 1857 р.: Переполошилась дуже жінка, і дочка в неї уродилася схожа — як у око впала — на того чумака кремеза, що ото її питав (і налякав) III. 361. Як паски печуть, то багато всяких повір'їв, т. II. 386–387.

П. К у л і ш: «Чорна Рада» 1857 р.: Коли п'ють, то рештками бризькають під стелю й кажуть: Щоб наші діти отак вибрикували! Щоб чого не сталось із переполоху: Може ізмить її свяченою водою, та нехай би наділа сорочку пазухою назад. 182. Коли б не занедужала жидова з переляку! А поперевертаймо їм сорочки пазухами назад! IV. 10.

Артемовський- Гулак: Кулю замовлять, хто вміє, — того вже не лизне ні сам пан сатана. 401. Щоб вам легенько ікнулось! 402.

Мирний П.: Чорна кішка пробігла між ними II. 323 (на сварку). Хай нашим ворогам така шибениця! скрикнула Христя, вихиливши чарку і вибризнувши краплю поверх голови. II. 360. Встаючи з постелі, то як ступиш лівою ногою на долівку, буде зле. II. 505.

І. Н е чу й-Левгіцький: «Причепа»: Я б і зроду-звіку не ходила простоволоса… Чи слід молодиці світити грішним волосом проти Божого сонця? І мати моя носшіа очіпок на голові, і я носитиму вже до смерти 128. Леміщиха, за народнім звичаєм, мала за великий гріх світити волосом 179. «К. сім'я»: На місці, де мають ставити хату, сіють пшеницю. Як зійде, то знак, що місце для хати чисте 88. Хазяїн випив цю чарку до самого дна, щоб не зоставалось на сльози 44. Хто купить Мира од Мироточивих Голов у Києві або оливи з лямпад над Св. Варварою (в Києві) та буде мазать собі очі та лоб, в того ніколи не болітимуть очі й голова 136. Виїжджаючи, всі попереду сіли по-українському звичаю, т. І. 170, — щоб поводилось у дорозі, а коли є дівчина на відданні, то щоб старости сідали. «Не той став»: Сідайте, щоб старости сідали 42. Хто позіхає, конче рота хрестить 106. Справляють Родини 132–133.

Ів. Багряний: «Тигролови»: Перед відходом: Ну, сідаймо, щоб іще зійтись колись II. 122. 1947 р.

Н. Рибак: Свічці хочеться, щоб вона перейшла йому дорогу, але натомість дівчина виливає воду на землю, і не переходить дорогу з порожніми відрами («Пер. Рада» 1948 р.). Пити за перемогу не годиться завчасно, то прикмета погана 395.

Ольга Кобилянська: «Земля» 1901 р.: Як-на весні — земля добре ореться, буде добрий рік 127. Не вільно дівчині, яка втратила дівоцтво, брати вінка на себе до