Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко

Активна уява — процес довільного створення індивідом наочних образів, який спрямований на виконання творчого або логічного завдання. Він має відтворювальний і творчий характер.

Відтворювальна (репродуктивна) уява обслуговує сприймання та відтворення об’єктів, які потребують представлення у формі наочних образів. Це читання описів, креслень, розгляд малюнків, схем, тобто все те, що підпорядковане завданню в образній формі відтворити явище, якого немає в досвіді індивіда. Функцію засобу розв’язання такого завдання виконує й наочно-образне мислення, але уява доповнює його роботу, даючи змогу вийти за межі даних і створити значно «багатший» наочний образ.

Творча (продуктивна) уява — це створення нових наочних образів, які несуть в собі індивідуальність їхнього суб’єкта та можуть бути втілені в оригінальних і суспільно-цінних продуктах.

Зразком творчої уяви також є мрія — внутрішня діяльність, що полягає у створенні образу бажаного майбутнього. Мрія є необхідною умовою перетворення дійсності, мотив діяльності, реалізація якого на даний момент відстрочується.

Творча уява може бути художньою, науковою, технічною.

Художня уява подає загальне як індивідуальне, а наукова — максимально узагальнює образ, у якому індивідуальне лише підтверджує загальне. Художня уява створює ефект присутності — перенесення у вигаданий світ. У художній уяві переважають чуттєві (зорові, слухові тощо) образи, надзвичайно детальні та яскраві.

У науковій уяві має місце протилежний процес: заперечення ефекту присутності та обґрунтування незалежно від того, хто сприймає існування якогось явища. Наукова уява втілюється у вмінні будувати гіпотези, знаходженні неординарних шляхів розв’язання проблеми, умінні узагальнювати емпіричний матеріал, а те, що не витримало наукової і практичної перевірки, відкидається.

Технічна уява створює образи просторових відношень у вигляді геометричних фігур із мисленим застосуванням їх у різних комбінаціях. Важливу роль у створенні нових технічних конструкцій відіграють асоціації за схожістю. Образи технічної уяви матеріалізуються в кресленнях, схемах, за допомогою яких створюються нові предмети та об’єкти.

Образні узагальнення мають аналітико-синтетичний характер, де аналіз — мислене розчленування уявлюваного матеріалу на складники з метою його наступного перетворення, а синтез — різноманітні способи об’єднання отриманих під час аналізу даних. Прикладами такого об’єднання є аглютинація, гіперболізація, літота, загострення, схематизація, типізація.

Аглютинація — об’єднання у створюваному образі властивостей і елементів образів інших предметів. Завдяки цьому процесу живому приписуються ознаки, притаманні неживому, створюються казкові образи: дракони, русалки, крилаті бики, а також реальні машини та механізми: танк-амфібія, аеросани, тролейбус тощо.

Відомий аргентинський письменник і поет Хорхе Луїс Борхес зібрав цілий «Бестіарій» — образи фантастичних істот, вигаданих усіма народами Землі: 52 описи «бестій». Тут добре відомий нам китайський дракон, кентавр — найгармонічніше створення фантастичної зоології, ельфи, гноми, химера, чеширський кіт, місячний заєць і менш знайомі — бурак, голем, ганіель, кафзіель, азріель, нагі, юварки, симург, зовсім загадкові дзеркальні істоти й пожирач тіней.

А які звірі живуть на інших планетах? У розповіді «Світ, який не може бути» Кліффорда Саймака потрібно було створити образи мешканців планети Лейард: горланів, ходульників, довгорогів, донованів (адже на Землі таких немає!). Так, донован схожий відразу й на слона, і на тигра, а шкіра в нього, як у ведмедя.

Герой розповіді Гевін Дункан хоче вбити загадкового звіра Циту, що поїдає з його грядок паростки вуа. Але ніхто з мешканців планети не може описати йому цього звіра. Великий він або маленький? Нічого не відомо про нього, тільки всі повторюють, що на нього не можна полювати.

Але Дункан починає полювання, яке тривало три доби. Двічі Дункан стріляв і вцілював у Циту, але там, де він розраховував знайти мертве тіло, були тільки дивні клаптики вовни. Крім того, дуже швидко Дункан сам відчув себе об'єктом полювання. І з кожним днем способи полювання Цити на нього ставали усе більш витонченими: вона стріляла в Дункана із саморобного лука, спустила з гори кам'яну лавину, викопала дуже складну яму-пастку, почала говорити з ним.

І коли вони нарешті зустрілися, Дункан побачив, що «із Цитою діялося щось дивне. Вона вся розпадалася на складові… розділилася на тисячі живих грудок. Серед них були маленькі горлани, мініатюрні доновани, птахи-пильщики… і мініатюрні копії дорослих чоловічків…» — мешканці планети Лейард. Ось такою виявилася таємнича Цита! «Такі, як Цита, були загальними матерями. Більш, ніж матерями. Цита була відразу й батьком, і матір'ю, інкубатором, учителем й, може, виконувала ще безліч ролей одночасно…І це все призводить всепланетну єдність… Усі тут один одному родичі». Так велика ідея — єдність життя, зв’язок всіх живих істот один з одним — приходить до нас в образі Цити.

Залежно від того, що з чим з’єднується загальний метод аглютинації поділяється на безліч прийомів, назвемо деякі з них:

— включення об’єкта в нову ситуацію: Рицарі короля Артура на велосипедах («Янки при дворі короля Артура»);

— одухотворення неживої природи: оживаюча стадія командора (О.С. Пушкін «Кам’яний гість»);

— персоніфікація тварин: персонажі казки «Теремок-теремок»;

— персоніфікація рослин: співаюча троянда в казці «Червоненька квіточка»;

— надання людині властивостей неорганічної природи: бронзова дівчина в казці «Бронзова дівчина у мідній башті»;

— надання людині властивостей тварин: людина-павук тощо.

Гіперболізація — збільшення образу реального об’єкта або кількісна зміна його частин. Даний спосіб використовувався для створення образів богатирів, багатоголових драконів, багаторуких богинь в індійській міфології, Гулівера.

Літота — прийом протилежний гіперболізації,