Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал) - Автор невідомий
В. В. з Лошнева (Теребовля), засуджений на 3 л. тюрми за те, що ніби то переховував кріс у хаті батька. В тернопільській тюрмі били його ключники ключами і прикладами — без причини. У Віснічу перейшов звичайну каторгу.
M. Н. з Стриївки (Збараж). Засудженого на 4 р. тюрми, перевезено скованого до Вісніча. Поділяв долю других арештантів.
Се сухі Факти.
А тепер послухаймо, що пишуть сі вязні до одного визначного нашого громадянина п. д. Вісніч, 10. жовтня 1920 р.
„В листі до Самаританської Секції Укр. Горож. Комітету, представили ми нашу тюремну гірку долю, шикани, команди, і просили о поміч головно моральну, бо знаємо, що о матеріяльну тяжко у наших інституцій. Ходило нам головно о се, щоби наші компетентні чинники прийшли в порозуміння з такими самими польськими чинниками і заключили конвенцію, що до обосторонного трактування політичних вязнів, де була б передовсім заборона поміщення нас зі звичайними злочинцями, які окрадають, бють і знущаються над нашими селянами, щоб уможливлено нам спільні помішення в келіях, спільний прохід, можність науки (книжки, папери і прибори до писання), право писати бодай два рази в місяць, право помагати собі поживою і грішми, право мати своє біля й одіж, і право частійших відвідин (оден раз в місяць).“
В иншому письмі з тюрми, яким ввертається увяз-нений до своєї родини, читаємо:
„Команда карного заведення видала дня 1. квітня приказ, небувалий дотепер в культурному світі, що вона не знав політичних вязнів, що всіх вязнів належить однаково трактувати. Моральні і фізичні обставини нашого життя з дня на день гірші і страшніщі, тому ми усильно просимо, щоби Самаританська Секція У. Г. К. і другі покликані українські чинники взяли нас у свою оборону, і по змозі своїх сил уможливили нам на-півлюд-ське веґетування в тюрмі.
В послідниму часі починають вводити в тюрмі такий режім, що положення наше навіть для тих, що за 12-15 місяців тюрми мали спосібність привикнути до неї, невиносиме.
Позволимо собі пригадати, що в Серадзу воло Лодзі в цивільній тюрмі конає в тюрмі дваицять кілька жінок-політичних вязнів, засуджені на самі великі кари. По відомостям, які ми одержали, їх положення ще страшніще ніж наше, бо там цивільна вязниця.
Просимо, щоби українська суспільність не забувала на наших політичних вязнів і пригорнула нас до свойого великого народнього серця. Як ми се будемо відчувати, то нам не страшна буде ні темниця, ні кайдани, ні смерть з голодового тиФу; будемо конати поволи, але гідно!“
Не можна краще замкнути сего жахливого розділу, як повторенням сего, що сказав про польські тюрми з українськими полоненими і вязняни та про польські по-ліційні орґани посол до ьаршав. сойму, Пужак, Поляк, який з рамени сеймової комісії обїхав сі місця страждань і смерти і навіч пересвідчився про каторгу укра-їнських мучеників.
„Вязниці — говорив він — головно на окраїнах представляються страшно. Се просто трупарні. Тиф е у них найбільшим паном. А причиною його поширення се очевидно перелюднення таборів і вязниць. Зноваж причиною перелюднення є Факт, що у нас забагато нових властей, які мають право арештувати. А відтак арештантські справи віддається дуже погільно до провірення Фактичних провия судом. Суди ж знову е теж лихо обсаджені. Відчувається велика недостача персоналу, Фахових сил, а ті що й е то ізза матеріяльних зглядів перекидуються на адвокатуру. Міністерство справедливости дивилося на се байдуже, а тим-часом справи інтернованих, полонених та політичних вязнів лежать нетикані в безконечність. Серед таксх відносин багато людей гине зовс:м невинно.
Другою важною причиною, як я вже сказав, переповнення вязниць, се безконечна автономія адміністра-ційних наших властей, відносно права арештування на окраїнних землях. Арештує там головно відділ дєфєн-зивний. В ньому більшість людей зовсім неФахових, які держаться девізи: без рукавичок робимо все, після нашої льоґіки і розумування. Для сих людей не іст-нують ніякі норми закона і правила а слідчий суд-дянадурномусить шукати хочби і ті ви якоїсь провини. Дуже часто актом обжалування є коротка записка на клаптику паперу того змісту: Арештувати на припоручення поручника X., а до сього долучена ще коротка кваліфікація вини: За большевизм, за агітацію, за перехід Фронтової лінії і т. д. Але Фактичних даних ніколи нема.
Так пр. у Вильні е близько 900 вязнів, 400 з них арештував дєфєнзивний відділ видно, що не за якісьтам провини, бо в передодві приїзду комісії з місця звільнив біля согки людей.
Крім дєфєн8Ивного відділу арештує також етапова і Фронтова жандармерія. Оба сі відділи взаїмно себе поборюють і собі на злість співзаводничають, чого жертвою падуть невинні люде.
Через взаїмні образи і гніви ріжних командантів жандармерії терплять ті іьки невинні арештанти. Не говорю вже про хабарництво, крадіж, мало не ра-бунки жандармерії. Сі закиди будуть подрібно про-вірені.
Також дуже сумним обявом є Факт, що жандармерія рекрутується з найгірших елементів, шумо-вин війська. Обходження її з арештантами є просто нелюдське. На порядку дня є знущання над арештованими. А хиба тортурування не впливає корисно на слідство. А в деяких вязницях замикано арештованого до спеціяльної шафи і в сей спосіб вимушувано потрібні чи прихильні провадячому слідство, зізнання.
На деяких дуже важних становищах дєфєнзивного відділу стрічається людей зовсім невідвічальних; так пр. в Пінську був комендантом фєльдфє6єль, який мав як найдальше ідучу повновласть арештувати І звільняти людей.
В кримінальній поліції ні сліду бюровости, подекуди просто нема ніяких протоколів. Комендант вязниці дає часто пояснення тільки устно, що того увільнив а того арештував. А часто протоколи навіть в важних справах знайти можна було в приватних домах писарів. Через те часто дійсні злочинці гуляють на волі а сотки невинних мучатся і гинуть.
Апровізація вязниць просто страшна. Ні в одній тюрмі, а виділи ми їх аж 25, не стрінули ми ні одної порції мяса. Люде їли якусь водянку закрашену морквою чи буряками, якою живлено також вязнів хорих на тиф і червінку. Не бачили ми ніде правильних харчевих пайків по вязницях. Такий-же сумний санітарний стан вязниць. Що більше нема ніде шпиталів купалень, відвушівень
