Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк

О. Черданцев подає такі правила системного способу тлумачення:

1) якщо визначення терміна або інший спосіб його розкриття є в загальній частині кодексу, то таке визначення стосується до всіх норм цієї галузі;

2) якщо визначення є в нормах визначеного інституту, то безсумнівно воно охоплює всі норми відповідного інституту;

3) перед тим, як використовувати легальні визначення однієї галузі (або інституту) для інтерпретації норм іншої галузі (інституту), слід встановити, чи є в цій галузі інше легальне визначення, або за допомогою інших прийомів тлумачення встановити, чи не вживається цей термін у іншому смислі[431].

Л. Чулінда здійснила спробу виокремлення правил так званого юридико-лінгвістичного способу тлумачення, зокрема вивчала такі правила у окремому підрозділі дослідження.

Відтак дослідниця формулює та аргументує такі правила:

1) слова і словосполучення в нормативно-правовому акті мають таке ж значення, як і в літературній мові, якщо немає підстав для їх іншої інтерпретації;

2) якщо існує легальна дефініція терміна або якщо правотворець в інший спосіб визначив його значення, то саме в цьому значенні й повинен розумітися термін;

3) значення терміна, встановлене для однієї галузі права, не поширюється на інші галузі без достатніх підстав;

4) якщо в нормативно-правовому акті не визначено у будь-який спосіб значення юридичних термінів, то їм надається те значення, в якому вони вживаються в юридичній науці та практиці;

5) якщо в нормативно-правовому акті використано технічні або інші спеціалізовані терміни, значення яких не визначено правотворцем, то їм надається те значення, яке вони мають у відповідних галузях знань;

6) якщо термін неодноразово згадується в одному нормативно-правовому акті, необхідно виходити з того, що він вживається в одному значенні;

7) різним термінам не надається одного й того ж значення без вагомого обґрунтування;

8) окремі слова і словосполучення тексту нормативно-правового акта не можуть бути зайвими або позбавленими значення;

9) словам і словосполученням тексту нормативно-правового акта надається те значення, в якому вони вжиті правотворцем на момент його видання;

10) значення складних висловлювань встановлюється відповідно до синтаксичних правил мови, якою сформульовано текст нормативно-правового акта;

11) під час тлумачення тексту нормативно-правового акта, викладеного не на мові першоджерела, звертаються до тексту першоджерела[432].

Вважаємо, що такі дослідження у галузі тлумачення є ґрунтовними та цікавими, проте щодо кримінального закону мають свої особливості.

Захоплення виокремленням правил тлумачення поділяють не всі науковці. Наприклад, Н. Єфімова робить висновок, що зіставлення правил тлумачення з винятками з правил доводить, що будь-які рекомендації відносні і уможливлюють вільний вибір моделі інтерпретатора юристом[433]. Не можемо погодитись із нею щодо відносності рекомендацій у сфері тлумачення, адже такі висновки є її власною позицією і стосувалися окремих нечітко сформульованих правил, що лише може стимулювати до створення обґрунтованих правил.

З огляду на особливості системного тлумачення кримінального закону, вплив на нього законів формальної логіки та взаємозв'язку з іншими способами тлумачення вважаємо за необхідне виокремити такі види правил системного тлумачення кримінального закону:

— правила, які виникають із системних та системоутворюючих зв'язків кримінального закону;

— правила, які виникають із використання законів формальної логіки у системному тлумаченні кримінального закону;

— правила, які виникають із співвідношення тлумачення з іншими способами тлумачення кримінального закону.

Окрім існування правил системного тлумачення кримінального закону, істотною ознакою такого способу тлумачення є наявність притаманних йому прийомів. Як відомо, прийом — це спосіб виконання або здійснення чого-небудь; метод дослідження, вивчення чого-небудь[434]. Стосовно прийомів тлумачення та системного тлумачення зокрема, зауважимо, що існує мала кількість літератури, де б науковці називали та обґрунтовували використання тих чи інших прийомів такого тлумачення. Проте окремі дослідження у цьому напрямі все ж таки здійснювались.

Як зауважує О. Черданцев, системний спосіб тлумачення здійснюється з використанням таких його прийомів: 1) встановлення місця норми в системі права; 2) визначення зв'язку норми, що тлумачиться, з іншими нормами; 3) зіставлення взаємопов'язаних норм[435]. Щодо встановлення місця норми в системі права та інших прийомів системного тлумачення, то, як вважає науковець, окремим прийомам не можна надавати рівноцінне та самостійне значення. Наприклад, використання першого вказаного прийому і встановлення, до якої галузі права, інституту, законодавчого акта чи його структурної частини належить та чи інша норма, ще не дає достатніх підстав для того, щоб одну норму розглядати як основу для тлумачення іншої. Необхідно, щоб між ними були функціональні зв'язки і вони регламентували одні і ті ж суспільні відносини або відносини, близькі за змістом[436]. Цю позицію О. Черданцева підтримав у своєму дослідженні Ю. Власов[437].

Окремі науковці однобічно розглядають системне тлумачення, роз'яснюючи