Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

А як зникаєш цілком, бути не може ніщо.

Ось так коли, дзеркалами себе оточивши, свій образ Бачиш у безлічі їх, в дійсності все ж ти один.

Взяти не можу тебе, хоч беру; повертаю, зберігши,

Цілий ти навіть тоді, в друзки коли розлетівсь.

Всі споживають тебе, але ти залишаєшся цілим.

Всі тебе завше беруть, усім проте ти все ж чужий.

Власністю бути когось ти не можеш, бо всім ти єдиний.

Ситиш чим більше мене, голод тим більший зросга. їжа - ти. Можна мені втаємниченим у тебе вже стати:

Тінь твоя дітям малим завше достатньою є.

Змію в'юнкий, ти бо схований, наче гачок у принаді.

Скільки немудрих хлоп'ят у царство своє ти ведеш! Схвалюю спритність твою я й ці хитрощі палко цілую,

Бо від святого тебе тінь теж святою бува.

Спійманій рибці принади смачної вже більше не треба,

Так, коли й я вже спіймавсь, зайвою є твоя тінь.

Маску скидай! Я пізнав тебе в русі без тіні і зблизька Бачити зміг, бо раніш ти мені лотосом був.

Зміцнений цим, подолати я зміг помилкові догмати Шалу й безглуздя, які зроджують усякі гріхи.

Сповнений цим, поборов я теж пристрасті вельми шалені.

Як допоможеш мені, й далі долатиму я.

Звабний, віддайся мені доки жити на світі я буду,

Медом солодким ти будь, світло моє ти, життя!

Скроні мої як літа підфарбують ледь-ледь сивиною,

Моїм сльозам уступи твої останні дари:

Двічі старим ти зроби мене, разом душею і тілом.

И зробиш це, світлом коли враз ти мій розум сповниш. Тіло як сили покинуть моє, ти будь разом зі серцем

И розумом завжди моїм, світло моє ти й життя!

Тіла розваги мене як залишать, розрадою будь ти!

Нею ти будеш, коли світлом мій розум сповниш.

Тіла багатств коли в мене немає, ти перським скарбом будь!

И будеш ти ним лиш, коли світлом мій розум сповниш. Чернь як почне проклинати мене, будь до мене ласкавий!

И будеш ласкавим, коли світлом мій розум сповниш. Встань же мерщій! Чому з тіней речей ти мене не виводиш!?

Але до того моє серце ти світлом сповни.

Попіл я, тінь, ніщо. Світлом як сповниш мене, тоді стану Сутнє, річ - не як раніш - був я тінь, попіл, ніщо.

Виведи геть мене з пристрастей й зваб до земного без шкоди!

Згода! Це вчиниш, коли світлом своїм поведеш.

Дай мені цього ти світла доволі! Дай смерть зневажати!

Вмерти бажання ти дай! Смерть мені дай полюбить5!

Цю поезію Сковорода написав, очевидно, наприкінці 1750-х pp. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 24, арк. 115-117). Уперше ця поезія була опублікована в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.

1У культурі бароко змій, що згорнувся колесом, символізував вічність, яка не має ні початку, ні кінця. Тут "конец зависит от начала" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 154-155; пор., наприклад: Копистенський 3. Оміліа, албо Казаньє на роковує память в Бозѣ велебного блаженнои памяти отца Єліссеа в схиммонасєх Євтіміа Плетенецкого// ТітовХв. Матерія ли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. - С. 164; Полоцький С. Вечеря душевная. - Москва, 1681. - Арк. 115 (зв.) (друга пагін.)]. Досить часто цей образ зринає й у творах Сковороди. Філософ добачав у безконечних світах "єдиний початок", що його споконвіку змальовували за допомогою різних "фііур і монументів", наприклад, кільця, кулі, сонця чи ока. А однією з основних "віцефіїур" кола якраз і був згорнутий кільцем змій. Ця "віцефіїура" походить з емблематики. Принаймні сам Сковорода, пояснюючи, що таке символ та емблема, наводить і приклад згорнутого в кільце змія. Іншого разу філософ каже, що цей образ символізує вічність. Та, мабуть, найчастіше образ змія з'являється в Сковороди тоді, коли мова заходить про Біблію, яка є змій, а заразом і Бог.

2 Образ розбитого в друзки дзеркала за часів бароко зазвичай зринав у ході богословських міркувань про таїнство святої євхаристії. Наприклад, Іоаникій Галятовський писав таке: "Маємо подобенство и приклад в зверцадлѣ шкляном, котороє, будучи цѣлым, показуєт в собѣ человѣка цѣлого, который глядит в него, Гды ж зверцадло розбитоє так, же много ся частей з него станет, на той час кождая часть зверцадла найменшая показуєт цѣлого человѣка, который глядит на зверцадло тоє, - так и Христос цѣлый єст под особою хлѣба в цВлой гостіи, цѣлый и в каждой найменшой части гостіи..." [Галятовський І. Месія правдивый. - Київ, 1669. - Арк. 230; див. також: Транквіліон-Ставровецький К. Євангеліє учителноє. - Рахманів, 1619. - Арк. 82 (зв.); Туптало Д. Дванадесят статей, иже увѣряют сомнящихся или невѣрство имущих человѣков о пресуществленіи хлѣба в тѣло и віна в кров Господа нашего Ісуса Христа// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 5. - С. 125; Слово к народу каѳоліческому. - Почаїв, 1765. - Арк. 7 (зв.), 192 (зв.); Сѣмя слова Божія. - Почаїв, 1772. - С. 287; Начатки догмато-нравоучителного богословія. - Почаїв, 1770. - С. 565-566].

3 Згідно з давніми віруваннями, лотос мав здатність відбирати в людини пам'ять. Про це писав іще Гомер (Одіссея, IX, 93-97): ".. .та дали вони лотоса їм скуштувати. / Тільки як хто споживе цих плодів, як мед той, солодких, / Той ні вернутись не хоче, ні звістки про себе подати, - / Так і вони залишитись поміж лотофагів бажали / Й лотоси там споживать, а вертати не думали зовсім" [Гомер. Одіссея / Переклад із старогрецької Бориса Тена. -Харків, 2004. - С. 192].

4 Образ "перського скарб)/' міг бути навіяний рядками послання Марка-Антуана де Мюре «Ad Petrum Gerardium»: "Ut laetus ad vos tendit et gazis libens / Vos anteponit Persicis" [M. Antonii Mureti Presbyterii, J. C. et Civis Romani Oratores ac Poetae clariss[imi] Orationes, Epistolae, Hymnique Sacri. Editio nova. - Lipsiae, MDCLXV. - P. 492]. Слід сказати, що слово gaza вживалося також у кириличній транслітерації й тлумачилось як "скарб, богатство, скарбница, склеп" [див.: БериндаП. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627.-Ст. 41].

5 Переклад Мирослава Роговича [Сковорода Г. Повне зібрання творів: