Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко
Закінчилася пісня, і Косе сказав:
– Поїхали назад, джигіти, треба повернутися!
Побрів Ґероґли, бурмочучи про себе: «Товариш одинаку – бог». Не доводилося перед тим ступати Ґероґли на сиру землю, хіба коли на коня сідав. І зараз настраждався він, ідучи пішки. Ноги вкрилися пухирями, по лобі піт струмком тече. Які запаси у пішого? Захотілося пити – де взяти чаю? Захотілося курити – де ж тютюн? Захотілося неше – та де його знайти? Йшов Ґероґли безлюдною пустелею, втрачаючи свідомість, розум у нього мало не помутився. Раптом – звідкись узявся – білобородий старець.
– Гей, сину мій! Щасливої дороги тобі!
Знаєте, мабуть, як сердита людина відповідає?
– Чи ти, старий, в дорогу мене посилав, що тепер зичиш щасливої дороги?
– Хоч я і не посилав тебе, та все ж скажи мені, куди прямуєш?
– Ти що послом засилав мене куди-небудь, що я повинен тобі розказувати?
– Не гарячкуй, сину мій, облиш цю дурну звичку. Ти йдеш все далі і далі від своєї країни, немає попереду ні людей, ні поселень!
– Якщо покидаю я свою країну, то хапай мене тут і стягуй борг, якщо я у тебе в боргу!
Сказав Ґероґли і заціпенів – щез старець, пропав – неначе і не було його зовсім, тільки й мовив: «Нехай принесе тобі достаток твоє ремесло!» Підійшов він туди, де стояв старець, а там і слідів ніяких немає… Згадав він бувальщину, що чув колись, і зрозумів, що то був Хизр,[38] мир йому.
– О, Аллах, до чого ж я невезучий! Мені б підійти до нього, отримати благословення. Що ж, хай буде що буде – спробую покликати мого покровителя, Лева божого,[39] – вирішив Ґероґли і заспівав:
Все у руках року, всемогутньої долі, Прийди на допомогу, Алі, Шахімердан![40] Я один, далеко моя країна, Прийди на допомогу, Алі, Шахімердан! Скільки днів я йду цієї дорогою, Скільки виніс страждань і незгод, Не дай померти мені – джигітові без коня, Прийди на допомогу, Алі, Шахімердан! Карає жорстоко джигіта зла доля, Немає спочинку від мук і жури, Немає кінця піскам безкраїх пустель, Прийди на допомогу, Алі, Шахімердан! Абубекр[41] праведний, сто двадцять чотири Тисячі мертвих пророків, хазрет[42] Омар![43] Не залиш у біді Ґероґли, о шейх Хайдар!