Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

же обставин такі зцілення відбуваються. Хто, власне, зціляє? Від яких хвороб зціляє? Чи на довго зціляє? Чому саме зціляє? На всі ці питання дуже цікаво дістати відповіді, і відповіді точні, цілком певні, так щоб відносно зцілень не лишалось ніяких сумнівів. Коли будуть такі відповіді, стане зрозумілим і ясним, чому різні чудотворці зціляють у всіх народів і в усі часи. ДИВОВИЖНІ ЗЦІЛЕННЯ НА МОГИЛІ КАТОЛИЦЬКОГО ДИЯКОНА

Дивовижні зцілення, без будь-яких ліків, справді бувають. Про це розповідають не тільки старовинні, а й нові книги. Наприклад, такі події відбувалися в Парижі з 1728 по 1739 рік на могилі католицького диякона Франсуа де Парі. Про цього диякона варто розповісти.

Народився він у 1690 році, в дворянській сім’ї. У сім років батьки віддали його в пансіон. Уже там дитина відзначилась великою набожністю, незвичайною для її років. Але порядки були в училищі погані, учні ненавиділи свій пансіон і вирішили спалити його. В цій справі брав участь і Франсуа. Пожежа не вдалася; але з цього часу молодого Парі почала мучити совість. Він сам наклав на себе єпітимію і, незважаючи на свій дитячий вік, твердо переносив її. Нерідко він гірко ридав від каяття і при цьому вигукував різні вислови з книги Іова.

Коли Франсуа минуло двадцять років, він усупереч волі батьків віддав себе служінню богу, вступив до духовної семінарії, де почав вивчати «святе письмо» і різні католицькі богословські науки. Крім того, він посилено вбивав свою плоть. Коли помер батько, Франсуа роздав бідним свою частку спадщини. Незабаром він став дияконом, а звання вище цього Франсуа і не хотів мати. Не захотів він бути і монахом, оселився в бідняцькому районі Парижа і почав допомагати бідноті. Все життя Франсуа де Парі присвятив добрим справам, а про себе не думав. їжа його складалася з кількох крутих яєць і супу, який давала йому сусідка. За це диякон носив їй щоранку воду. Він страшенно бідував. Незабаром нестатки призвели його до тяжкої хвороби. Тіло Франсуа покрилось ранами. Від виснаження він і помер у 37 років.

ЯК І ЧОМУ ВІРА ЗЦІЛЯЄ

З травня 1728 року диякона поховали на маленькому цвинтарі Сен-Медар.

В той самий день над його труною сталося чудо: якась мотальниця шовку, Мадлена Беньї, зцілилася. В неї вже давно відібрало ліву руку. Мадлена бачила, як принесли труну, в котру мали покласти диякона. Коли його туди поклали, Мадлена трохи нахилилась над труною, щоб потерти об нього хвору руку, перш ніж на мертвого покладуть покров. Згодом вона пішла додому. А коли Мадлена ввійшла в свою кімнату, раптом сталося чудо: хвора рука почала діяти. Мадлена відразу стала розмотувати шовк обома руками. Слабість минула зовсім і назавжди.

Що це була за слабість? Від якої причини її рука не діяла? Мадлена Беньї була жінкою дуже нервовою. Вона давно хворіла на істерію[27]. При цій хворобі і мозок, і нерви дуже чутливі і легко збуджуються від зовсім не значних причин. Від таких же причин вони іноді дуже слабнуть і навіть перестають діяти.

Щоб людина могла рухати рукою або ногою за своїм бажанням, треба щоб були здорові нерви (2), які йдуть від мозку (1) до руки (3) або ноги, а також і сам мозок (див. мал.). Коли людина рухає рукою, то від мозку іде до руки по нерву наче струм особливе подразнення, ніби наказ. Воно йде до м’яза, за допомогою якого рука ворушиться. М’яз — значить м’ясо. М’язи перекинуті від однієї кістки до іншої. Кінці їх прикріплені до кісток. Коли м’яз скорочується, тобто стає коротшим, але товщим, кістка підтягується до кістки, а від цього рука рухається. А стає м'яз коротшим тоді, коли до нього доходить по нерву наказ (тобто струм) від мозку. Нерви, по яких іде подразнення від мозку до м’яза, звуться руховими. Якщо цей нерв перерізати, м'яз назавжди залишиться нерухомий. Те саме буде, якщо нерв захворіє. Так само рука не рухатиметься, якщо захворіє те місце мозку, де починається руховий нерв. Оце саме нерідко і трапляється з тими, хто хворіє на істерію. Від цієї хвороби не діяла рука і в Мадлени Беньї. Ніяких пошкоджень мозку і нерва у неї не було. Вся її хвороба полягала тільки в тому, що достатньо не подразнювалася та ділянка мозку, від якої ідуть рухомі нерви до руки, оскільки в ній виник стійкий осередок гальмування. Нервові шляхи, які з’єднують цю ділянку з рештою ділянок мозку, наче забились; ця ділянка немов відділилась од решти мозку і більше не діставала від нього подразнень. Струми з неї до руки стали слабшими; м’язи, кінець кінцем, теж перестали скорочуватись, і тому рука нерухомо повисла. Але це було тільки до певного часу. Щоб рука знову почала діяти, потрібне було нове збудження мозку, здатне усунути гальмування. Тоді шляхи до того місця мозку, від якого йдуть нерви до руки, відновилися, і рука почала діяти, як і раніше, — в зв’язку з