Основи загальної психології. Том I - Оксана Василівна Полозенко

6. Вибірковість сприймання виявляється у переважному виокремленні одних предметів і об’єктів порівняно з іншими, що зумовлюється досвідом людини, потребами, інтересами, мотивами. Наприклад, розмовляючи на вулиці зі своїм другом, ми чуємо в натовпі лише свого співрозмовника, а вся маса людей є для нас фоном.

Особливості сприймання визначаються станом особистості. Так, емоційний підйом зумовлює загострений процес сприймання, і, навпаки, смуток та горе «затуляють» вуха й очі; людина мало що помічає, чує і бачить.

Помилкове сприймання спостерігається при явищах ілюзії (від лат. illusio — помилка), сутність яких полягає в неадекватному (викривленому, помилковому) відображенні предмета чи явища, що сприймаються. Ілюзії можуть виникати з різних причин, як суб’єктивних (настанови, спрямованість, емоційне ставлення, практичний досвід людини, особливості аналізаторів, дефекти органів чуття, порушення процесів збудження в корі головного мозку людини), так і об’єктивних (положення у просторі, освітленість, зміна умов сприймання тощо). На думку німецького вченого Г. Гельмгольца, ілюзорні ефекти є результатом роботи у незвичайних умовах тих же механізмів, які в нормальних умовах забезпечують константність сприймання. Однак, нині єдиної теорії, яка б пояснювала усі ілюзії сприймання, не існує. Наведемо такі приклади ілюзій сприймання: 1) людина, що сидить у вагоні потягу, який щойно почав свій рух, сприймає потяг, який стоїть поряд, як такий, що рухається; 2) сіра смужка на білому фоні здається темнішою, ніж на чорному; 3) хаотичний рух реально нерухомого джерела світла у повній темряві; 4) з двох предметів однакових за вагою, але різних за розмірами, важчим буде здаватися той, що є менших розмірів.

Адекватність сприймання визначається мірою відповідності образа тому об’єктові, що сприймається. Вона є необхідною умовою побудови адекватних дій у відповідних життєвих ситуаціях. Зниження адекватності є головною причиною практичних помилок у професійній та побутовій діяльності.

Сприймання залежить від особистісних особливостей, оскільки люди відрізняються один від одного за своїми характеристиками. Науковці стверджують, що існують індивідуальні відмінності у сприйманні. Тому виокремлюють типи цих відмінностей, а саме: синтетичний, аналітичний, описовий, пояснювальний, об’єктивний, суб’єктивний.

1. Синтетичний тип сприймання характеризується яскравим загальним враженням від предметів, загальним змістом і загальними особливостями сприйнятого. Люди з даним типом сприймання найменше звертають увагу на деталі й подробиці предметів або явищ.

2. Люди аналітичного типу сприймання характеризуються схильністю до виокремлення деталей і подробиць. Їх розповіді завжди наповнені подробицями й описом окремих деталей предметів або явищ, за якими часто-густо втрачається зміст цілого.

3. Описовий тип сприймання характеризується тим, що такі люди обмежуються фактичною картиною того, що бачать або чують. Вони не намагаються пояснити сутність сприйнятого. Мотиви вчинків інших людей, рушійні сили подій або явищ залишають поза їхньою увагою.

4. Люди з пояснювальним типом сприймання характеризуються тим, що завжди намагаються пояснити побачене або почуте. Їх не задовольняє лише та інформація, яку вони сприймають безпосередньо.

5. Об'єктивний тип сприймання характеризується чіткою відповідністю сприйнятого та реального.

6. Суб'єктивний тип сприймання характеризується тим, що люди виходять за межі фактичного і багато чого додають від себе. У своїх розповідять вони схильні передавати не дійсне, а власні суб’єктивні враження про нього. Вони говорять про власні думки й переживання, викликані сприйнятим явищем.

Новонароджена дитина не здатна сприймати реальний світ як цілісну картинку. Сенсорні функції і перцептивні дії у перші місяці життя дитини, що спрямовані на сприймання, випереджають розвиток її тілесних рухів і впливають на них. Перші ознаки предметного сприймання проявляються у дво-чотиримісячному віці, коли починають формуватися перші дії з предметами. У п’ять- шість місяців дитина фіксує погляд на предметі, яким оперує. У переддошкільний період у дітей формуються складні види зорового аналізу та синтезу під впливом ігрової й конструктивної діяльності. Під час навчання в школі відбувається активний розвиток сприймання, зумовлений становленням адекватного образу предмета під час маніпуляції із ним; ознайомленням із просторовими властивостями предметів за допомогою рухів очей і рук; набуттям здатності швидко без додаткових рухів упізнавати окремі властивості сприйманих об’єктів, відрізняти їх один від одного.

Важливою умовою розвитку сприймання дитини є виконання нею домашніх обов’язків, заняття конструюванням, малюванням, ліпленням, музикою, читанням тощо. Таким чином, дитина має можливість розширювати власні уявлення (суб’єктивні образи) про предмети, які її оточують. Під час тривалих і різноманітних експериментів у спілкуванні, іграх, навчанні й праці дитина відкриває структуру свого оточення. У цих видах діяльності вона активно досліджує і цікавиться довкіллям, спостерігає за ним, висуває, перевіряє, підтверджує або спростовує власні перцептивні гіпотези.

1. Дайте характеристику сприйманню як пізнавальному психічному процесу.

2. Доведіть, що сприймання є пізнавальним психічним процесом.

3. Які види сприймання ви знаєте?

4. Яку роль відіграє соціальна перцепція у розумінні психологічної сутності інших людей? Обґрунтуйте відповідь.

5. Дайте характеристику загальним властивостям сприймання.

6. У чому проявляється апперцепція? Наведіть приклади.

7. Які чинники впливають на виникнення ілюзій сприймання?

8. У чому проявляються індивідуальні відмінності у сприйманні?

9. Яким чином відбувається розвиток сприймання у дітей?

10. Які умови важливо створювати в процесі виховання дітей для розвитку сприймання?