Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Отрута доходить до головного мозку, добирається до клітинок і дуже непокоїть, подразнює їх. Від цього оживають у людини колишні враження. Оживає спогад про бачене, почуте і пережите. Оживають картини і думки. І ось п’яна людина починає бачити видіння, або, просто сказати, марити. Спочатку п’яниця бачить, наприклад, комарів і мух, які літають у нього перед очима. Потім з’являються миші, пацюки і, нарешті, чорти. Відомо, що деякі п’яниці допиваються до білої гарячки і під час марення бачать самого сатану. П’яна людина, зрозуміло, не може відрізнити те, що є, від того, що їй здається.

Подібно до вина і спирту, діє на мозок інша отрута, наприклад опіум і гашиш. Опіум виготовляється з маку, а гашиш — з індійських конопель. Особливо сильно впливає гашиш. При отруєнні цією отрутою видіння виникають одне за одним. Наприклад, здається, що короткі відстані стають величезними, сходи, по яких іде людина, і немов підіймаються до самих хмар. Людині привиджується пекло і рай, ангели і демони. Вона відчуває, що сама стає ангелом, таким легким і ефірним, неначе за спиною відросли крила. Уявлення про час у неї зовсім сплутується: секунди здаються роками, хвилини — віками. Видіння минають одне за одним.

Дуже впливає на мозок і опіум. Щоб бачити видіння, опіум курять, як тютюн. Тисячі людей отруюються опіумом. їм здається, що вони підносяться на небо і розмовляють з богами. Куріння опіуму дає їм величезну насолоду, хоча зовсім розладнує здоров’я. Один англійський лікар спробував якось прийняти трохи опіуму, розчиненого в спирті. Одразу ж він побачив видіння. Було це так: лікар їхав морем до своєї родички і лежав на койці в каюті. Опіум він прийняв, щоб запобігти морській хворобі. Враз лікар побачив перед собою родичку, до якої їхав, і так виразно, що навіть злякався. Вона мов жива стояла перед ним. Лікар зовсім не спав. Він цілком усвідомлював, що видіння бачить завдяки опіуму. І все ж не міг одігнати його від себе.

Бувають видіння і від різних хвороб. Наприклад, від тифозної гарячки, від пропасниць, але найбільше від нервових хвороб і захворювання мозку. Найчастіше бачать видіння люди нервові і душевнохворі. Такими були мусульманський пророк Магомет[25], лжемесія Саббатай Цеві та багато інших. Чимало таких хворих було серед пустельників, які жили, постячи і молячись, умертвляли плоть і, кінець кінцем, доводили себе різними засобами до божевілля. Через це в житіях святих часто розповідається про різні видіння, які до них з’являлись.

Бачать їх нерідко і люди зовсім не святі. Ось, наприклад, розповідь про одного французького жандарма, в якого дуже розладнались нерви, і він почав бачити через це видіння, чути таємничі голоси і, нарешті, став зовсім душевнохворим.

Це було в березні 1862 року. Імператор французький Наполеон III підписав тоді смертний вирок якомусь безталанному біднякові. Підписав, тримаючи перо в білій випещеній руці, і заспокоївся, неначе він був зовсім не причетний до смерті бідняка. Те, що підписав імператор, пішло, як звичайно, на виконання до ката і жандармів. Одного жандарма призначили бути присутнім при виконанні смертного вироку. Частину ночі він вартував біля засудженого, бачив, як кат одягав того, а в момент страти стояв за кілька кроків від ешафота. В цей час жандарм відчував глибоке хвилювання в душі. Він бачив беззахисну людину, яку збираються знищити озброєні люди, одягнуті в мундири. Жандарма охопив нервовий дрож, якого він не міг пересилити. Вирок було виконано. Образ людини, убитої за всіма правилами закону, довго переслідував жандарма. Він наче бачив її перед своїми очима. Нерви жандарма розладнувались дедалі більше і більше. Незабаром у нього з’явилась думка, що начальник може і на нього донести. Ця думка ще більше стурбувала жандарма. Через кілька днів йому приснився сон, ніби його самого, без будь-якого суду, мають стратити за наказом міністра. Жандарм бачив у сні, як йому зв’язали руки і ноги і поволокли до ешафота. Такий сон, зрозуміло, приснився тому, що душа жандарма була дуже схвильована баченою смертною карою. Цей сон ще дужче занепокоїв його. Жандарм замислився над своїм сном: чи не віщий сон він бачив? Йому здавалось, що інші жандарми перешіптуються про нього. Почулося, ніби вони говорять про його страту.

Одного вечора він ліг спати і раптом почув голос, що виходив з настінного годинника. Голос казав: «Ти загинеш, ти загинеш. Через два дні тебе стратять». Жандарм схопився, заглянув у годинник, але там нічого не було. Ліг знову спати, і знову почувся йому той самий голос. Жандарм знову схопився. Так минула вся ніч. Те саме було і другого дня. Жандарм був упевнений, що його скоро стратять. Він вийшов із казарми, сів на коня і поскакав, сам не знаючи куди. Жандарм хотів було вистрілити в самого себе. Раптом він побачив людину з довгою бородою. Жандарм прицілився в цю людину, але вона відразу зникла. Жандарм опустив рушницю: людина знову з’явилась. Потім з’явились якісь дівчата в кринолінах і почали танцювати над головою жандарма. Приїхали інші жандарми і почали його хапати. Але той не тямив себе: він був певен, що його поведуть зараз на страту, і почав несамовито кричати. Йому здалося, що по дорозі жандарми хочуть його зарізати. Він почав кричати ще голосніше. Його зв’язали і замкнули в якійсь кімнаті. Тоді йому знову почулися чиїсь голоси, на цей раз жіночі. Вони казали: «Бідолашний, безталанний чоловіче, через дві години