Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
5 Можливо, Сковорода має на думці іронічні приказки: "Дурень, да фиіурен: в потемках хорош"; "Хоть дурен, да фиіурен" [Пословицы русского народа. Сборник В. Даля. -Москва, 1957. - С. 441, 585].
6 Пор.: "Короста не проста: на кого схоче, на того й нападе" [Номис, № 8163]. На позначення цієї хвороби - сифілісу - існували слова френчюга (Памва Беринда тлумачив його як "хороба блудных" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 277]) та пранці.
Разговор со ПРЕМУДРОСТИ
Мудроств и Человък.
Любезная сестра! иль как тебе назвать?
Чел[овък].
М[УДРОСТЬ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Чел[овък].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
[Человък.]
М[УДРОСТВ].
Ч[ЕЛОВЪК].
М[УДРОСТВ].
Доброты всякой76 ты и стройности ты мать. Скажи мнѣ имя ты, скажи своє сама;
Вѣть всяка без тебе дурна у нас дума.
У Греков звалась я Софіа77 в древной вѣк,
А Мудросгю зовет всяк Руской человѣк.
Но Римлянин мене Мінервою78 назвал.
А хрісгіанин добр Христом мнѣ имя дал79. Скажи, живеш ли ты и в Хинских сторонах80? Уже мнѣ имя там в других сгоит словах.
Так ты и в варварских вѣть сторонах живіош? Куда ты мнѣ, друг мой, не лѣпую поіош!
Вѣть без мене, друг мой, одной черті; не быть.
И как же мнѣ, скажи, меж хйнцамы не жить? Где ночь и день живет, где лѣто и весна,
Я правлю это всіо с моим отцем одна.
Скажи ж, кто твой отец? не гнѣвайсь на глупца. Познай вперіод меня, познаеш и отца81.
А с хинцами ты как обходишся, открой?
Так точно, как и здесь: смотрю, кто мой, то мой. Там толко вѣть одны погибшіе живут.
Сестра вам это лжет, так точно, как и тут.
А развѣ ж есгь сестра твоя?
Да! у меня Сестра моя родна, как точно ноч у дня82.
И лжет она всегда? Хотя одной роднѣ?
Вѣть одного отца, но дѣти не однѣ83.
Зовут же как?
Ей сто имен. Она Однак у Россіан есгь безтолковгцина84.
С рогами ли она?
Дурак!
Иль с бородой? Иль в клабукѣ?
Ты вріош! она войдіот и в твой
Состав, если хотиш. Ах ты! ищезни проч! Вѣть я возлѣ тебе, как возлѣ свѣта ноч85. [Человък.] Ищезни лучше ты! Бѣжи с моих проч глаз!
Вѣть глупа ты сама, если в обман далась.
Чево здесь не слихать нигдѣ, ты всіо то вріош, И подлинно сказать нелѣпую поіош.
Родился здесь народ и воспитан не так,
Чтоб диких мог твоих охотно слушать врак. Чуть развѣ сищется один или другой,
Чтоб мог понравится сей дикой замисл твой.
Линцевським, який перед тим близько одинадцяти років був архімандритом Стрітенського монастиря в Пекіні й очолював православну духовну місію в Китаї. Можливо, наслідком того спілкування тема Китаю і зринає у творі Сковороди [див.: Попов П. М. Григорій Сковорода про Китай // Вітчизна. - 1958. - № 4. - С. 163-171]. Крім того, "китайська мудрість" за часів Сковороди взагалі привертала до себе уваїу. Недаром Василь Рубан переклав із французької мови й видав книгу «Китайский мудрец. Наука жить благополучно в обгцестве» (1773 р.) [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 31]. Як припускав Андрій Ковалівський, Сковорода міг читати також книгу «Confucius sinorum philosophus, sive Scientia sinensis latine exposita», видану в Парижі 1687 p. (примірник цієї книги зберігається в бібліотеці Харківського університету) [див.: Ковалівський А. П. Григорій Сковорода: дослідження і переклади. - Харків, 2007. - С. 206 (прим.)].
6 Можливо, Сковорода має на думці слова Євангелії від св. Івана 14: 9: вйдѣвый /мене вйдѣ оцл, - які Оріген (Про першооснови, II, IV, 3) коментував так: "...ми розуміємо це не в сенсі бачення, а в сенсі пізнання: тому що той, хто пізнає Сина, пізнає й Отця" [Ориген. О началах. - Санкт-Петербург, 2007. - С. 125].
7 Біблійним підгрунтям образу цієї "сестри" є такі вірші: "Жінка безглузда криклива, і нерозумна, і нічого не знає! Сідає вона на сидінні при вході до дому свого, на високостях міста, щоб кликати тих, хто дорогою йде, хто путтю своєю простує: 'Хто бідний на розум, хай прийде сюди'" (Книга Притч Соломонових 9: 13-16).
8 Пор.: "...хоч єднои матки, то інаки" [Климентій ЗіновІів. Вірші. Приповісті посполиті. -Київ, 1971. - С. 300]; "Одного батька, та неоднакові" [Номис, № 9222]; "Єдного тата мами, та не єдні діти" [Франко, № 9923].
9 У своєму перекладі Ціцеронового трактату «De senectute» Сковорода передає словом безтолковщина лат. insipientia - 'нерозумність, глупота'.
10 На берегах навпроти цього рядка написано: Дура.
*
Все лице морщиш, печалей всегда ты,
Се ли ты можеш жизнію назвати?
Тот суще живет, кто, весела зрака Будучи, свѣтлсо жизнь ведет без мрака.
А кто печален безпресганнсо тужит,
Того мертвого смерть протяжна душит86.
Похвала Астрономіи Ex Ovidjn]87 Fastjorum] l[ibris]2
Щасливы, кой тщились еще в вѣк сгаринній
Взвесть ум виспр и примѣчать звѣздних бѣгов чины.
МоЖІІСі) вѣрить, что оны, всы земній здоры
Осгавя, взойшли сердцем в небешіи горы.
Не отвлекло сердец их угодіе плоты,
Ни воинскіи труда, ни штатскы заботы.
Ни вѣтренная слава, ни праздніи честы,
Ниже