Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Яна Амоса Коменського «Передвісник всезагальної мудрості» («Pansophiae Prodromos») та «Єдине на потребу, або Що треба знати в житті, смерті та після смерті...», а з кола старих українських письменників його подали, зокрема, Дмитро Туптало [див.: ТупталоД. Лѣтопись// Сочиненія святаго Димитріа, митрополіта Ростовскаго: В 5 ч. - Москва, 1842. - Ч. 4. - С. 499], Іван Величковський [див.: Величковський І. Твори. - Київ, 1972. - С. 43], Феофан Прокопович [див.: Прокопович Ф. Письмо к киевскому архиепископу Рафаилу Заборовскому от 8 марта 1736 г. // Акты и документа, относящиеся к истории Киевской Академии. Отделение II / Со введением и примечаниями Н. И. Петрова. - Киев, 1904. - Т. 1. - Ч. 1. -

С. 185] та інші.

3 Йовіш - Юпітер (лат. Jupiter, генітив: Jovis; в українській мові з'явилося через посередництво пол. jowisz) - син Сатурна та Геї, зверхник олімпійських богів.

4 Нектар (гр. ѵіктар) - божественний напій.

5 Амвросія (гр. ацРрооіа) - божественний харч, який давав богам вічну молодість.

6 Фіміам (гр. evfj.lafj.a) - запашна речовина для куріння.

7 Ганімед (гр. ГаѵѵццЬцс,) - син троянського царя Троя та німфи Каллірої, най-прекрасніший з-поміж юнаків, що його Зевс (Юпітер) забрав на Олімп, аби зробити виночерпцем. Образ Ганімеда знаний також з емблематики. Наприклад, у збірці «Symbola et emblemata» є малюнок під назвою «Ганимед, летящій на орлѣ» (№487) і з таким підписом: "Летит по превыспренной. Ищет высоких дВл. Sublimia perit" [Емвлемы и сѵмволы избранные. - Санкт-Петербург, 1788. - С. 122-123].

8 Доменіко Даль Ольо (італ. Domenico dall'Oglio) (бл. 1685 або бл. 1700-1764 pp.) - італійський композитор і віолончеліст, а також музичний майстер, що з 1735 р. служив при дворі імператриці Єлизавети Петрівни. Якраз на ту пору Сковорода був співаком придворної капели [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972.-

С. 83].

9 Аполло (гр. AtloWojv, лат. Apollo) - син Юпітера й Латони, бог світла, поезії, медицини.

Фабула

Старичок нѣкій Філарет1 в пусгиннѣ Проживал вѣк свой в дубравной іустинѣ. Молодец нѣкій, Филидоном2 звался,

К бородатому старику пробрался,

5 Слиша от многих со нем предоволнсо,

Что пустинник свят и мудросгы полной.

Как поздоровил чесгную сѣдину,

"Здоров будь, - сказал старик, - и ты, сину". "Не погнѣвайся, отче милосердій,

Скажи мнѣ, кій путь жизны свят и твердій? Мать моя мене и отец осгавил,

10 Давнсо я со них обѣды отправил.

Ты мнѣ мѣсто их будь уже родитель,

А будеш, если будеш мнѣ учитель".

"Я, сину, и сам в мудросги есмь скудній, Знаю толко, что путь сей жизны трудній".

15 "Здѣлай же милосгь, о сѣдая главо,

Все буду помнить, я мѣх не диравой". "(і'паспсі), сину, с свѣтом собиходся,

З свѣтом, пока жизнь, надобнсо боротся. Старайся с чужих случаев меж людом,

20 А не с своих бѣд познать добро с худом.

Напримѣр, видиш, что побили вора,

Учись с пегсі), что крадеж - бѣда скора.

Не братайсь с тілі, кто к добру не способній, С преподобним бо будеш преподобній.

25 Паче ж дѣлай не то, что вѣтрогоны,

Но то, что велят разума законы.

Кому нравится нрав сей сегосвѣтній,

Не возможет тот в свѣтѣ не быть бѣдній". Філидон, видя, что се не на руку ЗО Старій плегцет, вдруг почувствовал скуку.

"Благодарсгвую, старик сѣдовлагій".

"З Богом, мой синку". Пошол во свояси. Свята се мудросгь, однак не манѣрна,

Сам себѣ мислит. Послѣ, сискав вѣрна

35 По перью друга, принял марш в учены

Стороны, чтоб ум набыть совершенній. Взяли молодца силою до Пруса,

Когда он имѣл войну на Француза3.

А как дюжина годов миновала,

40 Домой Улі£,а4 судбина припхала.

Принял марш прямо в лѣс до Філарета, Вспомянув скі) мудрій декрета.

"Спасайся, сотче!" "Ты что за персона?" "Помниш ли, сотче святій, Філидона?"

45 "Ах, коль же ты сгал манѣрна фігура5!"

"Змучила мене свѣтовая буря".

"На правом окѣ что то за затула?"

"Се мнѣ вишибла контузьею пуля".

"А то откуду на лбѣ страшна яма?"

50 "Трѣснуло ружжьо". "А то что два шрама

На гцекѣ?" "Эту рану взял на бойкѣ".

"Во фрунтѣ?" "со нѣт! В трактірѣ в напойкѣ". "Так как прилѣплен тебѣ шматок носа". "Прилѣчен: он бил зсѣчен сот Францоза".

55 "И по всем лицу мушкы". "Се короста".

"Она, думаю, французка, не проста6.

Ты тепер, сину, и ходиш сотмѣннсо".

"Упал слошадѣ, викрутил колѣно.

И кромѣ того лѣкарѣ лѣчили,

60 Когда та болѣзнь позмикала жили".

"Чего ж ты плакать сгал? Плач не поможет Тепера уже". "О Боже мой, Боже!

Ах, ПОМОЖИ МНѢ, СО СіП ЧЄ святѣйшій!"

"Не моїу тепер, сину любезнѣйшій!

65 Не слушал тогда моегсо совѣта,

Проси ж тепера помогцѣ сот свѣта".

Сковорода написав цей твір або в 1759 p., коли перебував у селі Каврай, або трохи перегодом у Харкові чи Білгороді [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 156]. Автограф зберігається у відділі рукописів Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України (ф. 86, № 24, арк. 81-82 [зв.]). Уперше «Фабулу» було надруковано в харківському виданні творів Сковороди 1894 р. Подаємо за автографом.

1 Це ім'я означає "любитель чесноти" (від гр. фіА-арєтт) - 'той, хто любить чесноту').

2 Це ім'я означає "любитель задоволень" (від гр. фіАцдоѵос, - 'той, хто любить задоволення').

3 Ідеться про Семилітню війну (1756-1763 pp.) між Пруссією, Англією та Португалією, з одного боку, та Австрією, Росією і Францією - з другого.

4 Улікс (лат. Ulixes) або Улісс, тобто Одіссей, - син Лаерта й Антиклеї, цар Ітаки. Під добу бароко образ Одіссея зазвичай утілював ідею екзистенційної мандрівки. Цей образ можна віднайти у творах Петра Могили [див.: Могила П. Крест Христа Спасителя и кождого человѣка // Timoe Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в XVI-XVIII в.в.: