Біла юрта. Міфологія та епос Туркменістану - Олексій Анатолійович Кононенко
Сказання про смерть Ґероґли мало розповсюджені. В одному з варіантів епосу, Ґероґли, вже старий, йде паломником у Мекку і на тому шляху гине в бою з ханами-ворогами; в іншому варіанті – Ґероґли взагалі не помирає, а у віці 120 років йде в гірську печеру. Відома версія, за якою Ґероґли перед смертю мандрує в підземний світ.
Специфіка деяких переказів про Ґероґли дозволяє припустити, що одним із джерел послугували шаманські міфи. Можна також припустити, що в образі епічного Ґероґли відбилися риси реальної історичної особи, яким представляють Ґероґли деякі документи XVI–XVII ст.
* * *Руїни давнього Мерва. Ворота Байрам-Алі Хан-Каля
Ґероґли вільний, наче птах. Мов срібло, (сяють) груди твої. Наче сокіл, птах ловецький, Як схоплю я здобич, що скажеш ти? Сокіл чи яструб – утілення волі, відваги і сили. Битва соколів ворону відлякує, Вдалину від них вона свій лет спрямує, Сотня качок проти сокола не в залік, Хоч би тисяча їх буде – все одно! Махтумкулі [24]«Махтумкулі, відмовившись від традиційної «придворної» літератури, звертається у своїй творчості до реального життя народу. Розміром вірша він обрав форму «гошук», – розповсюджений жанр давньої огузької літератури, під тиском арабської і перської літератури ледве не втрачений назавжди. За допомогою художніх засобів поетові вдалося показати життя народу, його мрії і намагання».
Джора Аллаков«Єдиним тюркським народом, який має свого національного поета, є туркмени; Махтумкулі, що жив у XVIII ст., було визнано туркменами, що жили на території, починаючи від Ставропольської губернії і аж до берегів Амудар'ї».
В. В. Бартольд. Из истории тюрков. Петроград, 1917, с. 12–13.«Вамбері опублікував 41 поезію популярного, суто національного туркменського поета Махтум-кулі XVIIIcm. …Махтум-кулі, так само, як інші улюблені туркменські поети, складав свої вірші не чистою туркменською мовою, ба мішаною літературщиною, з сильним впливом елементів джагатайських».
Агатангел Кримський * * * Ґероґли Фрагмент туркменського епосу…Ну добре, то про кого зараз піде мова?
Оговтався Ґероґли від ран, повернув собі милого Овеза і, як і раніше, почав чубити ворогів. Увесь рік Ґероґли воював – і все з Нішапуром. Їхав – рубав, і повертався – рубав.
Про кого зараз піде мова? У Нішапурі правив падишах Бали-бек. Покликав він якось своїх підлеглих і сказав:
– Дайте пораду, джигіти, як тут бути. Цей поганий крадій віслюків, злодій з великої дороги, руйнує країну…
Наближені відповідали:
– Покличте його до себе, тасгире,[25] дайте йому щедрі дари, подаруйте йому коня, гарний одяг. І укладіть з ним перемир'я, тасгире!
У падишаха був старий візир. Покликав його
