Серед таємниць і чудес - Микола Олександрович Рубакін

Чув голоси, що линули з неба, і Магомет, і інші віровчителі.

Чому ж вони їх чули? Тому що їхній головний мозок був нездоровий і діяв неправильно. Ті місця його, де кінчаються нерви, що йдуть від ушей, були нездорові і чимсь дуже збуджені, подразнені; наприклад, надмірним приливом крові до цього місця. З тієї ж причини, з якої виникають видіння, буває чути і голоси, навіть серед мертвої тиші.

Якась хвора запитувала лікаря: «Я чую, в обидва мої вуха хтось шепоче. Якому голосу я повинна коритися? В праве вухо мене примушують вимовляти богохульні і непристойні слова, а в лівому вусі я чую ніжний голос, що благає не піддаватися спокусам сатани».

В 1867 році один монах розповідав, що до нього весь час з’являється святий Макарій і обдає його своїм запахом. Монах ясно відчував цей запах. Він був надзвичайно приємний, тонкий, хороший, трохи схожий на запах конвалій. Але інколи під запах святого Макарія підроблявся і диявол. Іноді монах відчував і справжній диявольський запах, схожий на гидкий чад. Іноді ж давав себе відчути сам спаситель. Від нього йшов дуже тонкий запах, схожий на запах трояндового масла.

Був у харківській лікарні хворий, якому здавалося, що при кожному подиху вітерця на його шкіру сиплеться пісок, каміння і дрючки. Іншому здавалося, ніби ноги його і руки стали такі важкі, що він не може їх підняти. Але іноді траплялось зовсім навпаки: ноги і все тіло ставали надмірно легкими, так що не заважали навіть літати. Одному матросові здавалося, що якісь жінки сиплють на нього тютюн, і від цього він шаленів.

З цих прикладів видно, що всі людські органи чуття мають свої галюцинації, і обмани різних почуттів трапляються то кожен окремо, то всі разом.

Буває і бувало дуже часто: з’являється видіння, і воно розмовляє — відповідає, сперечається, лає. І все це відбувається так явно і виразно, ніби насправді. Пророк Магомет, наприклад, розмовляв з архангелом Гавриїлом. Бачив свого бога і Заратуштра, і Саббатай Цеві, і Аполлоній Тіанський.

А хто не чув розповіді про Орлеанську діву, Жанну д’Арк, яка жила понад 500 років тому і звільнила Францію від навали іноземних ворогів — англійців? Орлеанська діва, сидячи під крислатим дубом, багато разів бачила ангелів, що спускалися з неба, і чула їхні голоси. Вона бачила і богородицю з немовлям Ісусом на руках. Дівчина часто чула чийсь наказ: «Дочко господа, іди, іди, іди, — я тобі допомагатиму. Іди!»

Одного разу перед нею з’явилась хмара, а з її середини Жанна почула голос: «Жаніно, ти повинна змінити своє життя і зробити чудове діяння. Небесний цар обрав тебе для спасіння Франції. Англійці вигнали короля Карла з його володінь. Допоможи і підтримай його. Ти надінеш чоловічу одежу, візьмеш зброю, станеш на чолі війська і будеш керувати всім». Жанна упала на землю, а видіння зникло. Але незабаром воно знову повернулось, тільки в іншому вигляді. Цього разу Жанна побачила архангела Михаїла, а разом з ним — святу Катерину і святу Маргариту, які з тих пір почали часто відвідувати Жанну і розмовляти з нею. Вона їх бачила, вона чула їхні голоси, ніжні й приємні.

І ось що є ще надзвичайним: Жанна доторкалась до своїх власних видінь, обнімала і цілувала їх і відчувала тонкий запах, що йшов від них.

Як же це Орлеанська діва могла сприймати на дотик і чути носом те, чого немає? Так само, як вона бачила і чула те, чого теж не було. Все це містилося тільки в її голові. А голова її пашіла, душа була збентежена. Жанна багато думала про врятування Франції, багато молилась, весь час ходила до церкви і цілими годинами простоювала перед іконами богоматері, святих Катерини і Маргарити. Вона постійно бачила їх перед собою. Кінець кінцем, дійшло до справжніх видінь. Жанна почала бачити, чути, нюхати, сприймати на дотик те, чого не було. І ці видіння з’являлись до неї аж до самої смерті. Навіть перед смертю Жанна казала: «Я бачила архангела Михаїла і святих, бачила на власні очі, так же ясно, як бачу вас. І коли вони пішли від мене, я плакала, і мені дуже хотілося, щоб вони взяли мене з собою».

Що ж вийшло з хворобливих видінь Жанни? Немовби справжнє чудо: проста сільська дівчина звільнила цілу державу від чужоземних ворогів. Сталося це так.

Все те, що було наказано під час видінь, Жанна виконала. Завдяки видінням її дух дуже піднявся. Віра зробила його міцним і могутнім. А народ і воїни, дивлячись на Жанну, теж увірували всією душею, що вона каже цілком щиро — не бреше і не обманює. Віра Жанни передалась народові і війську. Жанна очолила його, запалила воїнів, перемогла англійців, укріпила короля Карла на його троні — словом, виконала все, що їй було наказано. Але після цього в одній невдалій битві вона попала в полон до ворогів короля, а ті продали її англійцям. Жанну посадили в тюрму, потім судили і присудили скарати на смерть — спалити її живцем на вогнищі.

Але і в тюрмі Жанні, як і раніше, з’являлись всілякі видіння. Одного разу з нею розмовляв там архангел Гавриїл. Чула вона знову і голоси святих Катерини та Маргарити. Вони навіть підтримували Жанну під час допитів і катувань. Інколи святі приходили до неї на її заклик, а іноді й без нього. Святі з’являлись до Жанни і тоді, коли вона спала. їхні голоси будили дівчину. Святі ж навчили її, що відповідати суддям і катам. А коли Жанна молилась і просила бога послати до неї святих, Катерина і Маргарита одразу ж з’являлись. Але іноді вони ішли від Жанни, щоб запитати в самого бога, що дівчина має казати на суді, а потім повертались до неї з відповіддю. «Сприймай усе з радістю, — радили святі Жанні.— Не втрачай надії в своїх стражданнях.