Крівава Книга Ч. 2. Матеріяли до польської інвазії (оригинал) - Автор невідомий

Усіх полонених (під Миколаєвом) польський підхорунжий Земян обдер до чиста, усім позабирав австрійські гроші і годинники та сховав для себе. Зарав на вступі провалив поль. жовнір названому четареви прикладом голову. Коли вели полонених через Львів, на них плювали і били їх навіть на головних вулицях. Замкнувши їх у „Бриґідках“, почали шукати ва якимось убійником „польскеґо ксендза“, а віднайшовши його в особі хорунжого Т. Михайлова, вачинили його осібно і так били, що небавом він в ґарнізоновому шпиталі на Личакові помер.

У Вадовицях, де опинився названий, підпор. Кузя і підпор. Сташкевіч побивали полонених трохи не на смерть. Між иншими п о б и л и хорунж. Б Коновал ь-ця дротом до того, що він В короткому часі помер у шпиталі. — До полонених не допускали ні книжок, ні часописів. Харчові умови були страшні. По кілька тижнів полоненії не отримували ні шматка хліба. Пожива складалася з брукви і моркви. „Люде — каже названий старшина — виглядають як ходя

чі мари: обірвані та нагі; визбирують від-падки на обірнику коло виходків. Смертність наслідком таких відносин була піднеслася до того, що пересічно 40—60 осіб умирало денно. Сам поль. поручник Натан висказався, що не хочеться більше воювати тому, хто бачить 40—60 трупів кождого дня.“ Після того — каже він — „як десь там у Варшаві наші запроданці з Вел. України підписали Полякам Сх. Галичину, нібито звільняють, коли подання потвердить місцева жандармерія. Одначе вона часом дає таке за-опініювання: „робіл замах на косцюл польскі“. Такого підпор. Сташкевіч кличе до себе словами: „збунтовани хаме!“, бе його по лици, катує до того, аж кров пускається з носа і з ушей, а відтак зачиняв осібно. Положення мужви і досі не змінилося: бють їх і катують далі.“

б) Табор у Стшалковій.

Підполковник української армії п. 0. П., який перебув польську неволю росказуе про сей табор ось що:

Я дістався в маю в Станиславові в польський полон і перейшовши всякі вязниці, зокрема в Бриґідках у Львові, був транспортований 16. червня м. р до Стшал-кової, де перебув сім місяців в неволі. Випущений з полону в січні, прибув я до Відня.

Приміщення в полоні, де до послідних часів було інтернованих крім большевиків 90 наших офіцирів і около 2000 мужви, нище всякої критики. Офіцири мешкали в звичайних деревляних бараках неопалених зовсім, так, що ми мусіли з огляду на великі морози красти дерево. Приобіцяних на основі українсько-польської умови платень місяцями не виплачувано. Пожива була зовсім не вистарчаюча і таборові власти відтягали собі за поживу навіть 120 марок місячно. Для ілюстрації долучую копію мого протесту, внесеного до команди табору. Протести такі натурально не мали ніяких наслідків. Обходження в таборах було в праьді ліпше як підчас транспорту, де густо-часто оФЇцирів побивали і транспортували їх як злочинців, одначе і в таборі нас не трактовано як

12

оФІцирів, а позволили собі супроти нас на всякі недо-зволені вчинки, приміром обшукували нас і переводили тілесну ревізію. 6 ноторичне, що і мужві і полоненим оФІцирам забирали Поляки всьо, що можна було; стягали навіть з них плащі і черевики, одначе в таборі про нашу одіж і білизну ніхто не дбав, і ще сьогодня е богато ОФІцирів, які не мають ніякої білизни. Заходами американського Червоного Хреста вдалося нам, виді-стати від Американців 10.000 Гарнітурів білизни, а крім того полотно на простирала. Сього послідного Поляки нам взагалі не доставили, а з білизни ледви кількадесять Гарнітурів, проче всьо затримали бевправно для себе.

Ще краще ілюструє сей табор широкий опис одного з тих, що мучилися в ньому довгі місяці, засталюючи свого духа до дальшої жертви за рідну країну. Випишемо тільки деякі уступи з сего опису.

6 се площа чотирикутна, о довжині боків по півтора до двох кільометрів. Не находиться на ній ні одно деревце, яке отінювалоб се сумне місце. Цілий табор оточений подвійним рядом кільчастих дротів, а також і внутрі повно поединчих та подвійних стін з кільчастого дроту, якии ділить площу табора на ріжні більші і менші клітки немов величезну торговицю худоби.

На тих дротяних переділах побудовано ряди величезних землянок, себто бараків вкопаних в землю, яких плоскі дахи, покриті колись папою, виглядають з землі мов недокриті домовини. В обох причілках тих около 80 м. довгих бараків находяться нужденні двері, до котрих сходиться по кількох сходках, а поединчі віконця по обох боках дверей перепускають дуже мало світла в середину та освітлюють лиш пару перших метрів тих льохів; решта бараку е темна. По середині довжини декотрих землянок видно сліди колишніх печів та діри, які були колись заосмотрені в шиби і служили рівночасно за вентиляцію.

Серединою землянки веде хідник, а по обох його боках легко нахилена долівка з тоненьких дощинок, призначена для спання для мешканців сих льохів. Конструктивна часть бараків складається в тонких соснових кругляків, а тревалість будинків була обчисленна на три до чотири роки. Не дивниця отже, що по упливі того часу будівлі сі не до ужитку. Папа на дахах, колись консервована, б цілковито знищена, долівка і стіни бічні понищені, землею засипані двері і вікна понищені.

Монотонність землянок переривають чотири двоповерхові вежі вартівничі, на котрих роблять службу вартуючі жовніри, та споглядають на околичні поля, чи не віддалювться хто з табора.

В північній части табора е так званий шпиталь і пару півокруглих наземних бараків, які називають француськими, правдоподібно тому, що перебували у них колись Француські полонені.

Шпиталь очеркуемо тому, яко „так званий“, бо ніг би се бути ледви полевий лязарет, де хорі перебувають переходово, а по осягненню сил, бувають транспортовані до властивих шпиталів. Пару деревляних бараків, розкинених по широкім поли, яке перерізуе глу-бокий рів відводняючий, повно сміття, та всякого рода гниючих відпадків, між тим чорні плями як сліди палених по пошесно хорих сінників, сеж шпиталь стріл-ківський, знаний майже кождому нещасному мешканцеви табора. — А уладження внутрішнє? — Не краще описаних землянок. Хорі на тиф лежать цілими тижнями на зимній долівці, де сортує їх сама горячка. Чий орґа-нізм передержить крізис, той переходить відтак на ліжко, та бореться дальше між смертю і життям. Переважно западають хорі на тиф поворотний і гинуть на тій чужій 8емлі. Про лікарів, краще не згадувати ... 6 оден лікар, який носить шумну назву начального лікаря табора, Др. Кєлярскі.

Інструментації хочби найменшої, а так само