Як народжуються емоції - Ліза Фельдман Барретт

слова чон ( ). Маючи таке більш точне поняття, ваш мозок потребував би для конструювання менше зусиль. Ще краще, якби ви мали спеціальне слово для «радості від відчуття близькості до мого дядька Кевіна», — мозок міг би стати ще більш ефективним у визначенні переможного випадку. З іншого боку, якби ви конструювали, маючи лише дуже широке поняття «Приємне відчуття», а не «Радість», робота вашого мозку ускладнилася б. Точність веде до ефективності; це біологічна винагорода за вищу емоційну гранулярність.

Нарешті, ми бачимо в мозку популяційне мислення в дії, бо численні передбачення створюють поняття в один момент. Ви не конструюєте лише один випадок радості й переживаєте його. Ви конструюєте велику сукупність передбачень, кожне з яких має власний каскад. Ця сукупність і є поняттям. Вона не відображує загальної суми всього, що ви знаєте про радість, а просто підсумовує те, що відповідає вашій меті — зустріти якогось друга — в подібній ситуації. В іншій пов’язаній з радістю ситуації, на кшталт отримання подарунка чи слухання улюбленої пісні, ваша інтероцептивна мережа запустила б зовсім інші підсумки (і каскади), що відображують «Радість» у цей момент. Такі динамічні конструкції є ще одним прикладом ефективності в мозку.

Вчені вже знають, що знання з минулого, вмонтовані в мозкові налаштування, створюють змодельовані переживання майбутнього, такі як уява. Інші вчені зосереджуються на тому, як ці знання створюють переживання теперішнього моменту. Нобелівський лауреат та невролог Джеральд М. Едельман назвав ваші переживання «запам’ятованим теперішнім». Нині, завдяки успіхам неврології, ми можемо бачити, що Едельман мав рацію. Випадок поняття, як стан усього мозку, є випереджальним здогадом про те, як вам слід діяти в теперішній момент і що означають ваші відчуття.

Мій опис каскаду понять є лише замальовкою значно більшого паралельного процесу. У реальному житті ваш мозок ніколи не категоризує 100 відсотків одним поняттям та 0 відсотків іншими. Передбачення є більш імовірнісними. Ваш мозок щомиті водночас запускає тисячі передбачень у бурі ймовірностей і ніколи не зациклюється на одному переможному випадку. Коли ви в одну мить конструюєте сотню різноманітних одночасних передбачень дядька Кевіна, кожне з них є каскадом. (Якщо вас цікавлять деталі неврології, див. Додаток Г.)

• • •

Щоразу, як ви категоризуєте поняття, ваш мозок створює багато конкурентних передбачень, поки бомбардується сенсорними сигналами. Які передбачення мають стати переможцями? Які сенсорні сигнали важливі, а які — просто порожній шум? Ваш мозок має помічника у розв’язанні цих непевностей, відомого як контрольна мережа. Це та сама мережа, що перетворює дитячий «ліхтарик» уваги на дорослий «прожектор», який ви тепер маєте.

Вашу контрольну мережу в дії ілюструє знайома багатьом оптична ілюзія на рис. 6.2. Залежно від контексту, читаєте ви по горизонталі чи по вертикалі, ви сприймете центральний символ як «B» або «13». Ваша контрольна мережа допомагає вибрати переможне поняття (літеру або цифру) в кожний конкретний момент.

Ваша контрольна мережа також допомагає конструювати випадки емоцій. Уявіть, що ви нещодавно посперечалися з вашою другою половинкою і тепер вам болить у грудях. Що це: серцевий напад, розлад травлення, відчуття тривоги чи сприйняття, що ваш партнер нерозсудливий? Ваша інтероцептивна мережа запустить для розв’язання цього ускладнення сотні конкурентних випадків різних понять, кожне з яких є каскадом, що охоп­лює весь мозок. Ваша контрольна мережа асистує в ефективному конструюванні та відборі серед випадків-кандидатів, аби ваш мозок міг обрати переможця. Це допомагає нейронам брати участь у тих, а не інших конструкціях і підтримує життя одних випадків понять, пригнічуючи інші. Результат є подібним до природного добору, за якого для формування вашого спри­йняття та дій виживають випадки, більш придатні до нинішнього середовища.

Назва «контрольна мережа» є не зовсім вдалою, бо означає центральний, владний статус, наче ця мережа приймає рішення та веде процес. Ні. Ваша контрольна мережа є радше оптимізатором. Вона постійно розбирається в інформаційному потоці між нейронами, прискорюючи швидкість збудження одних нейронів і сповільнюючи інші, які передають сенсорні сигнали до і від прожектора вашої уваги, роблячи одні передбачення суттєвими, а інші — неважливими. Це як команда на автоперегонах, що постійно оптимізує двигун і корпус, аби зробити машину трохи швидшою та безпечнішою. Така діяльність врешті допомагає вашому мозкові водночас регулювати ваш бюджет тіла, виробляти стабільне сприйняття та запускати дії.

Ваша контрольна мережа допомагає обирати між поняттями емоцій і неемоцій (тривожність чи розлад травлення?), між різними поняттями емоцій (хвилювання чи страх?), між різними цілями поняття емоцій (страх — мені тікати чи нападати?), між різними діями в процесі (тікаючи, кричати мені чи ні?). Коли ви дивитеся кіно, ваша контрольна мережа може сприяти вашим системам зору та слуху, переносячи вас в історію, що відбувається на екрані. Іншим разом вона може підкріплювати традиційні п’ять чуттів на користь більш інтенсивного афекту, приводячи до переживання емоцій. Значна частина цього відбувається за межами вашого усвідомлення.

Деякі вчені посилаються на контрольну мережу як на мережу «регулювання емоцій». Вони кажуть, що регулювання емоцій є когнітивним процесом, який існує окремо від самих емоцій, скажімо, коли ви розлючені на вашого начальника, але утримуєтеся від того, щоб його вдарити. Однак з точки зору мозку регулювання є просто категоризацією. Коли ви маєте досвід відчуття, що ваш так званий раціональний бік стримує ваш емоційний бік — міфічна побудова, що, як ви вже засвоїли, не відповідає схемі налаштувань мозку, — то якраз і конструюєте випадок поняття «Регулювання емоцій».

Як ви тепер бачите, ваші контрольна та інтероцептивна мережі надзвичайно важливі для конструювання емоцій. Ці дві базові мережі разом містять більшість основних центрів комунікації всього мозку. Подумайте про найбільші у світі аеропорти, що обслуговують багато авіа­ліній. У Міжнародному аеропорту Нью-Йорка імені Кеннеді подорожній може пересісти з рейсу American Airlines на рейс British Airways, бо ці дві авіалінії там стикуються. Так само й інформація може ефективно переходити між різними мережами у вашому мозку через основні центри інтероцептивної та контрольної мереж.

Ці основні центри допомагають синхронізувати таку велику частину інформаційного потоку вашого мозку, що можуть навіть стати передумовою для свідомості. Якщо будь-який із цих центрів ушкоджується, у вашого мозку з’являються великі проблеми: депресія, панічний розлад, шизофренія, аутизм, дислексія, хронічний біль, деменція, хвороба Паркінсона та синдром дефіциту уваги й гіперактивності — всі пов’язані з ураженням центрів.

Основні центри ваших інтероцептивної та контрольної мереж роблять можливим те, що я описую в розді­лі 4: ваші повсякденні рішення керуються ділянками бюджетування тіла — внутрішнім гучноголосим, здебільшого глухим ученим, який дивиться на світ крізь окуляри кольору афекту. Розумієте, ділянки бюджетування тіла вашого мозку і є основними центрами. Крізь їхні розгалужені з’єднання вони передають передбачення, які змінюють те, що ви бачите, чуєте, сприймаєте іншим чином і робите. Ось чому на рівні схем мозку жодне рішення не може бути вільним від афекту.

• • •

Я вже декілька разів казала, що мозок діє, як учений. Він висуває гіпотези через передбачення та перевіряє їх на тлі «даних» сенсорних сигналів. Він коригує свої передбачення в разі помилок так само, як учений коригує свої гіпотези