💙💛 Класика💙💛 Зарубіжна література💙💛 Дитячі книги💙💛 Сучасна проза💙💛 Фантастика💙💛 Детективи💙💛 Поезія💙💛 Наука, Освіта💙💛 Бойовики💙💛 Публіцистика💙💛 Шкільні підручники💙💛 Фентезі💙💛 Блог💙💛 Любовні романи💙💛 Пригодницькі книги💙💛 Біографії💙💛 Драматургія💙💛 Бізнес-книги💙💛 Еротика💙💛 Романтична еротика💙💛 Легке чтиво💙💛 Бойовик💙💛 Бойове фентезі💙💛 Детектив💙💛 Гумор💙💛 Езотерика💙💛 Саморозвиток, Самовдосконалення💙💛 Психологія💙💛 Дім, Сім'я💙💛 Еротичне фентезі💙💛 Жіночий роман💙💛 Сучасний любовний роман💙💛 Любовна фантастика💙💛 Історичний роман💙💛 Короткий любовний роман💙💛 Детектив/Трилер💙💛 Підліткова проза💙💛 Історичний любовний роман💙💛 Молодіжна проза💙💛 Бойова фантастика💙💛 Любовні романи💙💛 Любовне фентезі💙💛 Інше💙💛 Містика/Жахи💙💛 Різне
всі жанри
Свіжі відгуки
Гість Тетяна
9 листопада 2024 18:08
Інтригуючий детектив. Дуже сподобалася книга
Червона Офелія - Лариса Підгірна
Олена
31 жовтня 2024 19:00
Cучасне українське любовне фентезі - обожнюю 👍 дякую авторці
Неідеальна потраплянка - Ліра Куміра
Таміла
29 вересня 2024 17:14
Любовна фантастика - це топ!
Моя всупереч - Алекса Адлер
Василь
23 вересня 2024 12:17
Батько наш Бандера, Україна Мати…
...коли один скаже: Слава Україні! - Степан Бандера
Сайт україномовних книжок » 💙💛 Наука, Освіта » Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода

Читаємо онлайн Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
гріхом, не відаючи більше про справжнє добро, ця природа найчастіше стремить до того, що є 'протиприродним', тож людина завжди стоїть перед необхідністю вибору; вона йде вперед навпомацки. Ми називаємо цю нерішучість у сходженні до добра 'свободою волі'" [Аосский Вл. Очерк мистического богословия Восточной Церкви // Мистическое богословие. - Киев, 1991. - С. 176]. Який саме твір Авіустина має на увазі Сковорода, сказати важко. Тим часом схожа сентенція зринає в «Слові третьому на Воскресіння Господнє» Бернарда Клервоського. Пор.: "Tolle propriam voluntatem, et non erit Infernus". Варто відзначити, що вчитель Сковороди Михайло Козачинський охоче покликався на Бернарда в ході міркувань про щастя, любов до Бога тощо [див.: Козачинский М. Книга третья. Нравственная философия, или Этика// Памятники этической мысли на Украине XVII - первой половины XVIII ст. / Сост., пер. с лат., вступ, статья и прим. М. В. Кашубы. - Киев, 1987. - С. 326, 360].

164 Про мамврійський дуб див.: Перша книга Мойсеєва: Буття 13: 18; 14: 13; 18: 1.

165 "Богомудріє" - знання про Бога. Синонімами цього поняття в літературі українського бароко виступали "богомьісліє", "боговидВніє", "духовная церковная и богодарованная філософія", "Христова философія", "філософія христіанская", "мудрованіє духовноє", "премудрость духовная", "мудрость небесная", "смиренномудріє" тощо. Поняття "богомудріє" охоплювало чималу низку тем, чий характер віддзеркалюють, наприклад, назви розділів книжки Івана Максимовича «Богомьісліє»: «О отверженіи безпечалія. Пребьіваніє безпечално смерть єст», «О святом подражаніи житія Христова. Буди ученіє житіє Христово», «О свойствах истинной любве», «О соблюденіи чистоты», «О скором теченіи настоящаго житія», «О суєтіи міра», «О ползѣ искушеній», «О вѣчных геєнских казнєх. Вѣчнос мученіє злым» тощо. Дарма, що «Богомьісліє» Максимовича є перекладом трактату «Meditationes Sacrae» (1606 р.) відомого лютеранського богослова Йоганна Гергарда, - ці теми складали узвичаєне коло роздумів українських барокових авторів, починаючи, мабуть, іще від «Діоптри» Віталія Дубенського (вона має, зокрема, такі розділи: «О странничествѣ мира сего», «О суєтіи красоты телесной», «О суєтной и буєй мудрости мирской», «О грѣсѣ блуда», «О самолюбіи», «О познаніи себе самаго», «О безмолвіи», «О ползѣ искушенія», «О Страшном Божіим судв», «О муках любящих суєту мира», «О славѣ, юже получают презирающіи суєту мира») [див.: УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. - Харків, 2001. - С. 19-21].

166 Неточна цитата з Євангелії від св. Матвія 16: 18. Пор.: Hd се/иъ калчнн со^йждХ црковь

/ЙОГО.

167 Неточна цитата з Другого соборного послання св. ап. Петра 3: 5. Пор.: Т*лЙтса во и/иъ СЇЄ ^ОТАЦШ/ИЪ, йкш невеск

168 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 1: 6. Пор.: да вХдетъ твердь посредѣ водьі.

169 Книга Псалмів 101 (102): 5.

по у ХВОрах Сковороди образ серця зринає понад тисячу разів [див.: УшкаловЛ. Творчість Григорія Сковороди крізь призму статистики // УшкаловЛ. Сковорода та інші. Причинки до історії української літератури. - Київ, 2007. - С. 82-83]. Загалом беручи, уся сковородинська антропологія засновується на понятті серця, що його можна потрактувати як "невидиму природу" психічного життя людини. Серце в Сковороди, як зазначав Дмитро Чижевський, є "корінь усього життя людини, вища сила, що стоїть поза межами й душі, й духа, - шлях до 'дійсної людини' веде через 'переображення душі в духа, а духа - в серце'" [Чижевський Д. Філософія Г. С. Сковороди / Підготовка тексту й переднє слово проф. Леоніда Ушкалова. - Харків, 2004. - С. 137]. Воно наділене тут божественними рисами, найперше, вогненністю (серце - це "душевна іскра", scintilla animae) та неподільністю. Серце можна схарактеризувати і як думку, і як щось схоже на царину підсвідомого, і як найсвітлішу височінь, і як найтемнішу безодню. У людині Сковорода бачить, власне, два серця: чисте й нечисте, старе й нове, марнотне й вічне. Сковородинська наука про серце має такі основні джерела: 1) Біблія; 2) твори стародавніх поганських філософів (Платон, Арістотель, стоїки, Плотин, Філон, Прокл); 3) писання святих отців (Климент Олександрійський, Оріген, каппадокійці, Макарій Єгипетський, Авіустин, Діонісій Ареопагітський та інші); 4) схоластична традиція (Петро Ломбардський, Тома Аквінський та інші); 5) ренесансно-барокова емблематика. Сковороду зазвичай уважають чільним представником української "філософії (теології) серця", що з'явилася ще на початку XVII ст. (Кирило Ставровецький) і розвинулась перегодом у творчості Миколи Гоголя, Пантелеймона Куліша, Памфіла Юркевича та інших.

171 Парафраза Апокаліпсису 4: 11. Пор.: тьі єсй соудалъ всачєскла, й вб/іек> твоєю сХть, й сотворена.

172 Книга пророка Іоїля 2: 13.

173 Євангелія від св. Матвія 11: 29.

174 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до колосян 3: 5. Пор.: О^/иертвйте оуво оу'дьі

BdLUA.

175 Послання св. ап. Павла до галатів 5: 17.

176 Неточна цитата з Послання св. ап. Павла до ефесян 6: 12. Пор.: н^сть наша врлнь къ

КрОВИ Й П/ІОТИ.

177 Неточна цитата з Книги пророка Михея 7: 6. Пор.: вр^й всй /иХжХ до/шшнїи grun.

178 Книга Псалмів 90 (91): 13.

179 Парафраза Першої книги Мойсеєвої: Буття 3: 15. Пор.: той твого В/ігостй вХдетъ Г/ілвХ.

180 Книга Псалмів 106 (107): 29.

181 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 4: 41. Пор.: кто оуво сей єсть, йкш й в^тръ й /йоре пос/іХииюті, єгш; Див. також: Євангелія від св. Матвія 8: 27; Євангелія від св. Луки 8: 25.

182 Памва Беринда подав таке значення слова наеклир: "стырник корабелный" [Беринда П. Лексікон славеноросскій и имен толкованіє. - Київ, 1627. - Ст. 438]. Тут ідеться про Христа. Пор. із казанням Лазаря Барановича, в якому той благав Христа: "...Вніиди в сердце моє, аки в корабль, и буди того управителем, да не потопит єго буря страстная..." [Баранович А. Меч духовный. - Київ, 1666. - Арк. 150 (зв.)], або з молитовним звертанням до Спасителя: "...воздвигни же изрядныя и благовременныя вѣтры к благополучному плаванію, Кормчій им сам всегда..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 237 (друга пагін.)].

183 Парафраза Книги Псалмів 106 (107): 26. Пор.: вос^одатъ до невесъ й шгцодатъ до ве^днъ.

184 Пор.: "Услыши глас мой болѣзненный"

Відгуки про книгу Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода (0)
Ваше ім'я:
Ваш E-Mail: