Повна академічна збірка творів - Григорій Савич Сковорода
139 Книга Псалмів 120 (121): 8.
140 Книга Псалмів 120 (121): 3.
141 Іван Козлович (1703-1758 pp.) - вихованець Києво-Могилянської академії, переяславський та бориспільський єпископ упродовж 1753-1757 pp. У 1738-1741 pp. викладав граматику, синтаксис та риторику в Києво-Могилянській академії, перегодом був префектом і ректором Московської слов'яно-греко-латинської академії [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 49-50].
142 У списку вказана помилкова дата: 1750. Насправді, Іван Козлович був висвячений на переяславського та бориспільського єпископа 7 березня 1753 p., а прибув до Переяслава наприкінці червня - на початку липня цього ж таки року [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 115].
143 Євангелія від св. Матвія 5: 16.
144 Пор.: "Сый врач, Христе, исцѣли страсти сердца моєго" [Октоїх, сирѣчь Осмогласник. -Київ, 1739. - Арк. 17 (зв.)].
145 Фраза "источник благих" є в молитовних текстах. Пор., наприклад: "Благословен єси Господи Боже вседержителю, источниче благих..." [МогилаП. Євхологіон, албо Молитвослов или Требник. - Київ, 1646. - С. 65].
146 Ця емблематична поезія присвячена темі боротьби зі світом, плоттю й дияволом, досить поширеній в українській бароковій літературі [див., наприклад: МогилаП. Крест
Христа Спасителя и кождого человѣка 11 Тітов Хв. Матеріяли для історії книжної справи на Вкраїні в ХѴІ-ХѴІІІ в.в.: Всезбірка передмов до українських стародруків. - Київ, 1924. -С. 284; Радивилоеський А. Огородок Марій Богородицы. - Київ, 1676. - С. 691; Максимович І. Осм блаженства євангелскія. - Чернігів, 1709. - Арк. 67 (зв.)-68; Кроковський Й. Акафіст святіш великомучениць Варварѣ. - Чернігів, 1749. - Арк. 11 (зв.), 24 (зв.)]. В основу цього образу покладено славетне місце з «Апокаліпсису»: "І з'явилась на небі велика ознака: Жінка, зодягнена в сонце, а під ногами її місяць, а на голові її вінок із дванадцяти зір. І вона мала в утробі, і кричала від болю, та муки терпіла від породу" (Апокаліпсис 12: 1-2). Пор., зокрема, «Трени» Симеона Полоцького: "Аз єсмь дВвица в солнце облеченна, / от Богослова иногда виденна. / Дванадесят звѣзд в моем вѣнцѣ бяху, / честную главу мою украшаху: / луна под ноги мой положися, / вселенная бо вся мнѣ подчинися" [Полоцкий С. Вирши. - Минск, 1990. - С. 318].
У четвертому томі рукописного зібрання Михайла Ковалинського збереглася чернетка-автограф цієї пісні:
In imaginem concipientis Mariae
Picta stat ecce vides Virgo <purissima> castissima, cujus Pomum, anguis, mundus lunaque praessa pede.
Falsa venena voluptatis pomum illud adumbrata (tecta venena).
Ad quas, ut serpens, illicit ipsa caro.
Errorum vulgi male sueti mundus imago est,
At bona fluxa suo nomine luna notat.
<Cures ut vincas hac quattor auspice Christo Castus et ipse hoc Virgo eris ipse quoque>
Tuque tuo verbum capies in corpore Christi,
Si Virgo fueris, corpore castus in est.
Ce видит Дѣва стоит, чиста ложеснамы Яблоко, змій, <свѣт>, мір, луна под ея ногамы.
Чрез яблоко значится плотска сласть безчестна К коим, как змій хитра, <плоть> страсть <тягнет> ведет и прелестна <Свѣт> мір ест образ меж людьми глупих вообгце мнѣній,
Чрез луну розумѣй тВнь благ скоропремѣнних.
Побѣди сія! Христос и в тебв вселится.
Будь чист, как Дѣва. Мудрость с сластмы не мѣстится.
Quattor haec vincas capies in corpore Christum.
Vivere in impula carne Sophia nequit.
Sancta Sophia inerit si tibi pura caro In castis membris vera Sophia manet.
Vince haec, et Christi capies in corpore mentem Vivere in impula carne Sophia nequit.
147 Йоасаф Миткевич - білгородський та обоянський єпископ із 26 квітня 1758 р. по
28 жовтня 1763 р. (цього дня він помер у Троїцькому Охтирському монастирі) [див.: Махновець А. Григорій Сковорода. Біографія. - Київ, 1972. - С. 150, 181]. Миткевич був вихованцем Києво-Могилянської академії. Багато зробив для розвитку Харківського колегіуму, зокрема, збудував книгосховище, подарував колегіумові власну бібліотеку тощо [див.: Ніженець А. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970. - С. 95].
148 Неточна цитата з Книги Псалмів 79 (80): 15-16. Пор.: Еже сй/іъ, шврлтйсА оуво, й прй^ри СЪ НВСЄ Й вйждв, Й ПОС^ЬтЙ ВШОГр<)ДЪ сей: Й совершй Й, єгбже НсІСсІДИ деснйцл ТВОА.
149 Послання св. ап. Павла до галатів 5: 22.
150 Козелець - місто на річці Остер, відоме від початку XVII ст. З 1649 р. було сотенним осередком Київського полку. У 1656 р. отримало магдебурзьке право. З 1708-го по 1781 р. тут перебувала полкова управа Київського полку. Тепер: районний центр Чернігівської області.
151 Про роботу Сковороди в Харківському колегіумі див.: Ніженець А. М. На зламі двох світів. Розвідка про Г. С. Сковороду і Харківський колегіум. - Харків, 1970.
152 "Любителем священної Біблії" Сковорода усвідомив себе, коли йому було тридцять років. Філософ виокремив Біблію в особливу онтологічну сферу ("символічний світ"), мавши на думці, що тільки цей текст є провідником людського серця на терени Святого Духа. Більше того, для Сковороди Біблія є справжнім "воплоченим Богом". Мистецтву тлумачення Святого Письма філософ присвятив трактати «Silenus Alcibiadis» та «Жена Лотова», а також діалог «Потоп зміин». Біблійна ноематика та гевристика Сковороди являють собою всеосяжну алегорезу тексту Біблії. Якщо українські богослови XVII-XVIII ст. зазвичай послуговувалися так званою почвірною методою тлумачення Святого Письма, тобто трактували його на чотирьох семантичних рівнях: буквальному, моральному, алегоричному й анагогічному, то Сковорода не визнає за буквальним та моральним сенсами Святого Письма жодної іншої рації, окрім знакової [див.: УиікаловЛ. Theologia exegetica // УшкаловЛ. Українське барокове богомислення. Сім етюдів про Григорія Сковороду. -Харків, 2001. -С. 109-137].
153 Книга Ісуса, сина Сирахового ЗО: 23.
154 Євангелія від св. Луки 9: 24; пор.: Євангелія від св. Матвія 10: 39; Євангелія від св. Марка 8: 35.
155 Неточна цитата з Євангелії від св. Марка 8: 36. Пор.: k<ja во полька чє/іов^кХ, ацк пришврАфетъ /жръ весь, й штціетйтъ дХшХ свого. Див. також: Євангелія від св. Матвія 16: 26; Євангелія
