Системне тлумачення кримінального закону - Тетяна Сергіївна Коханюк
2. Використання системного способу тлумачення кримінального закону є обов'язковим у разі наявності відсильних та бланкетних норм.
Залежно від повноти відображення елементів юридичної норми в статті законодавчого акта використовують три прийоми законодавчої техніки викладення норм, а саме: прямий (повний або, як зауважує М. Ковальов, простий[328]), відсильний і бланкетний. Такої ж позиції дотримуються й інші науковці, зокрема О. Бахуринська, А. Нечитайленко, В. Соколов, В. Риндюк, Ю. Старіш та інші. Сьогодні найбільш ґрунтовні дослідження з вітчизняних науковців у цій галузі провела Г. Яремко, яка захистила дисертацію на тему «Бланкетні диспозиції в статтях Особливої частини Кримінального кодексу України»[329].
Згідно з п. 3 Рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення положень статті 58 Конституції України, статей 8, 81 КК України (справа про зворотну силу кримінального закону в часі) від 19 квітня 2000 р. № 6-рп/2000 в теорії кримінального права залежно від опису ознак конкретного складу злочину розрізняють такі види диспозицій: проста, описова, відсильна, бланкетна і змішана[330]. У разі відсильного викладення юридична норма викладається в різних статтях (частинах статей) одного й того ж або іншого законодавчого акта. За бланкетного викладення відсутні елементи юридичної норми заповнюються правилами визначеного виду, що згодом можуть змінюватися, тобто дається «відкритий бланк», посилання на вид правил (наприклад, правила техніки безпеки). Відсильний та бланкетний прийоми викладення юридичних норм передбачають використання посилань — вказівок на те, що звертатися за якимось елементом юридичної норми слід до відповідної структурної частини (пункту, статті, глави, розділу) цього або іншого законодавчого акта, інших законодавчих актів загалом або їх структурних частин, підзаконних нормативно-правових актів.
Як відомо, у бланкетній диспозиції відсилання робиться до положень інших нормативних актів, у яких є відсутні елементи цього нормативно-правового припису.
Найбільш часто бланкетний спосіб викладу правової норми використовується в розділах про екологічні злочини, про злочини у економічній діяльності, проти суспільної безпеки, безпеки руху і експлуатації транспорту, під час конструювання складів злочинів, пов'язаних з порушенням різних правил робіт, поводження з небезпечними для життя та людини речовинами тощо. Звичайно, ці правила не можуть бути включені до тексту КК, оскільки це невиправдано збільшить обсяг правового матеріалу[331].
О. Бойко робить такий висновок: «бланкетність — фрагмент зв'язку закону з його найближчим (юридичним) середовищем[332]. Як зауважує І. Бокова, конструювання значної кількості норм заставляє для правильності визначення і встановлення ознак об'єктивної сторони звертатись до чисельних підзаконних відомчих нормативних актів, що регулюють відносини в різних галузях права[333].
Водночас із позитивами використання бланкетної диспозиції існують і деякі негативні сторони її використання або її неправильного використання. Зокрема частина науковців вважає, що бланкетні норми містять відсилання до інших правових норм, не називаючи їх джерел[334]. Інші зауважують на те, що наявність бланкетної диспозиції зумовлює питання про джерело кримінального закону[335].
З приводу цього проблемного питання існує офіційне тлумачення, яким визначено, що «Кримінальний закон і за наявності нового, конкретизованого іншими нормативно-правовими актами змісту бланкетної диспозиції кримінально-правової норми не можна вважати новим — зміненим»
